Залишити українців в Україні – це має бути ключовою задачею Плану відновлення країни.
«Бо, так, важливо їхати по якісній дорозі, заходити в магазин і бачити що там є товари, але найважливіше для нас – це люди. І ми від росії відрізняємося ще і тим, що для нас основна цінність – люди. Відповідно, основа цього плану, яка полягає в партнерських відносинах і ви бачите що зараз величезна кількість донорських програм які спрямовані саме на громади, щоб їм допомогти одним – встояти, іншим – відбудуватися. Тут потрібно пропрацювати можливість залучення людей у цих громадах до певного бізнесу, який можна легко налагодити. Кожне створене робоче місце, у свою чергу, буде піднімати економіку», – сказала під час ефіру на телеканалі «Еспресо» учасниця Мережі захисту національних інтересів «АНТС», членкиня постійної делегації України у Раді Європи Юлія Вусенко.
Публікуємо ключові тези із розмови:
- Волинь, як і вся Україна, з моменту повномасштабного вторгнення живе у цьому марафоні. Ми всі чітко усвідомлюємо: це не завершиться завтра-післязавтра. Єдина відмінна нас від інших регіонів, які є не прифронтовими і фронтовими, а тиловими, це те, що ми маємо 313 км прямого кордону з Білоруссю. Це робить нас потенційною точкою, через яку можуть переходить війська росії.
- Я чітко розумію, що як такої білорусі вже немає. Центр прийняття рішень це все одно росія… Звичайно, я дуже вдячна хлопцям білорусам, які воюють в Україні, бо перемога України в майбутньому – це вікно можливостей для цієї країни і вони це теж так сприймають. Я вболіваю за тих хлопців, які воюють у нас, вони доєднуються до українських військових та виборюють нашу незалежність,
- Український бізнес не поспішає переїжджати на Волинь. Багато хто це може виправдовувати ризиками того, що є потенційна загроза з боку білорусі. Але така загроза є і з боку Рівненської області. Не багато ми, на жаль, релокували підприємств зі сходу України. Вони, у більшості, обирають Львівщину.
- На Волині понад 65 тисяч ВПО, на сьогодні. В основному, вони зосереджені у містах. Ці люди розраховують знайти роботу. Знаю, що зараз перед багатьма з них стоять житлові питання. Шкодую, що Волинь не була обрана для побудови тимчасового житла для ВПО. Власне, причиною цьому і став кордон з білоруссю. Ці містечка будуються у Львові, Тернополі, Чернівцях, ми не підпадаємо. Якби це було, то пішло б на користь економіці нашого регіону. Я загалі піднімала питання, що варто було б звернутися до міністерства з відповідним листом і обґрунтувати, що ми б могли там забезпечити розміщення цих людей ближче до кордону з Львівщиною. Зараз оголошена обов’язкова евакуація у певних регіонах країни тому, очікуємо, що люди ще прибуватимуть.
- У нас взагалі у питаннях ВПО є зміщений фокус у сприйнятті. Чому? Бо, наприклад, Польща сприймає ВПО з України як свій потенціал. Вони відверто говорять, що це поповнення, покращення генофонду. Говорять що це люди, які є можуть принести розвиток у їх різні сферах, бо переїжджають, в основному, молоді жінки з вищою освітою. В Україні ВПО сприймають як виклик для громад. Очевидно, що основна причина – економічна, бо їх треба забезпечити житлом, роботою, але з іншого боку, коли ми говоримо про те що зараз у нас не найкраща економічна ситуація, можливо варто було б якось переформатувати бачення цього і закликати наших міжнародних партнерів і донорів, які зараз прогнозують швидкі гроші для України у програмах, консолідуватися і створювати робочі місця. Сподіваюся, що так і буде.
- Якщо говорити відверто, то залишаються в основному старші люди, які не можуть собі дозволити поїхати, бо мають певні ризики: не так швидко можуть адаптуватися, знайти роботу і т.д. Але всі вони хочуть знайти роботу і працювати.
Більше за посиланням: https://cutt.ly/FXdvFln
