Мережа захисту національних інтересів «АНТС» спільно з Міжнародним центром української перемоги (ICUV) за підтримки заступниці Голови Верховної Ради України та за фінансової підтримки Європейського Союзу презентували дослідження «Порушення прав військовополонених на охорону здоров’я та медичне лікування: наслідки, кваліфікації та перспективи». У дослідженні вперше системно задокументовано факти навмисного ненадання медичної допомоги українським військовополоненим у рф як окремий елемент державної політики терору, катувань та геноцидальної війни проти України. У заході взяли участь народні депутати України, представники дипломатичних місій, міжнародних організацій, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, правозахисники та українські оборонці, які повернулися з російського полону.
Відкриваючи захід, заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк наголосила, що дослідження вперше системно документує медичний вимір російських злочинів проти українських військовополонених та має стати важливою доказовою базою для міжнародного кримінального переслідування рф. За її словами, масштаби катувань і ненадання медичної допомоги свідчать про цілеспрямовану державну політику росії, а сама війна набуває ознак геноцидальної.
«У російському полоні зараз утримується близько 7 тисяч українських військовополонених. Цивільних — від 10 до 20 тисяч українців. Понад 95% українських військовополонених зазнають тортур та жорстокого поводження в російському полоні. Нещодавно Росія повернула нам 375 тіл з ознаками тортур і ненадання медичної допомоги. І дослідження, яке сьогодні презентується, вперше фіксує цей медичний вимір з доказовою точністю. Рани, які залишали гнити. Ампутації без знеболення. Зуби, вирвані без анестезії п’яним персоналом. Зняття турнікетів з поранених після теракту в Оленівці. Навмисне ненадання медичної допомоги — це окрема зброя росії. Юридично – це грубі порушення Женевських конвенцій та воєнні злочини за статтею 8 Римського статуту», — заявила Олена Кондратюк.
Ганна Гопко, голова правління Мережі “АНТС” звернула увагу на те, що дослідження про порушення прав українських військовополонених на медичну допомогу є частиною ширшої боротьби за міжнародне визнання геноцидального характеру російської агресії проти України. Вона підкреслила, що системне катування, доведення полонених до смерті через ненадання медичної допомоги та свідоме створення нелюдських умов утримання є продовженням імперської політики росії, яка роками ігнорувала норми міжнародного гуманітарного права. За словами Гопко, слабка міжнародна реакція лише розв’язує руки виконавцям цих злочинів, а тому світ має перейти від занепокоєння до реальних рішень — персональних санкцій, міжнародного кримінального переслідування та конфіскації російських активів.
«росія роками вибудовувала систему, в якій людське життя українця в полоні не має жодної цінності. Ненадання медичної допомоги, катування, доведення поранених до смерті — частина державної політики рф. Світ має перестати реагувати лише занепокоєнням. Потрібні персональні санкції проти всіх причетних — від керівників колоній до медичного персоналу, міжнародне кримінальне переслідування та жорсткіші механізми тиску на росію. Безкарність лише заохочує нові злочини», — заявила Ганна Гопко.
Автор дослідження, провідний експерт-юрист Мережі “АНТС” та Міжнародного центру української перемоги (ICUV) Андрій Міхеєв наголосив, що дослідження вперше комплексно аналізує медичний вимір російських злочинів проти українських військовополонених. За його словами, йдеться не про поодинокі випадки жорстокості, а про системну політику ненадання медичної допомоги, знущань та дегуманізації українських полонених.
«Це не просто злочини окремих росіян, які вони могли б заперечувати. Це злочин російської системи охорони здоров’я військовополонених, яка мала б існувати відповідно до Женевських конвенцій, але фактично не існує і абсолютно не працює. Ми зафіксували епізоди побиття та катування тільки за вимогу надати медичну допомогу, смерті через ненадання навіть мінімального лікування, експериментальне використання психотропних препаратів на полонених, видалення зубів без анестезії та навіть випадки свідомого таврування беззахисних полонених російськими лікарями із написами пропагандистського характеру. Усе це має ознаки воєнних злочинів, а окремі практики — і злочину геноциду», — заявив Андрій Міхеєв.
Звільнений з російського полону військовий лікар, капітан медичної служби Андрій Найман, який провів у неволі понад півтора року після виходу з Маріуполя, розповів про системне ненадання медичної допомоги українським військовополоненим та цивільним заручникам у російських колоніях. За його словами, після теракту в Оленівці ситуація для полонених різко погіршилася, а самі російські місця утримання фактично стали простором повної безкарності та свідомого знищення людей через відмову в лікуванні.
«Після теракту в Оленівці кілька годин ніхто не надавав допомогу пораненим. Ми, як лікарі, розуміли, що це були навмисні дії, спрямовані на те, щоб люди померли від критичних кровотеч. Це було тихе вбивство через свідоме ненадання медичної допомоги. Навіть коли лікарів із числа полонених допустили до поранених, їм не дали жодних медикаментів чи інструментів. Ти просто дивишся, як людина помирає, хоча міг би її врятувати», — заявив Андрій Найман.
Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов наголосив, що системні катування, ненадання медичної допомоги та приниження українських військовополонених є частиною державної політики росії та складовою геноцидальної війни проти України. За його словами, росія за чотири роки повномасштабного вторгнення так і не створила жодного офіційного табору для військовополонених відповідно до вимог Женевських конвенцій, а українських полонених утримують у близько 300 місцях несвободи без доступу міжнародних моніторингових місій.
«Маємо інформацію про близько 300 місць утримання полонених та цивільних. Доступу Міжнародного комітету Червоного Хреста та ООН до цих місць системно немає. Нам відомо про 406 випадків смерті в полоні. Понад 95% повернутих свідчать про катування, негуманне поводження та системне ненадання медичної допомоги. Це ознака державної політики путінської росії», — заявив Андрій Юсов.
Він також закликав міжнародну спільноту посилити санкційний тиск проти рф, активізувати механізми універсальної юрисдикції та міжнародного кримінального переслідування, а також забезпечити відповідальність не лише окремих виконавців, а й усієї російської системи, причетної до катувань і злочинів проти українських полонених.
Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики Денис Маслов наголосив, що злочини росії проти українських військовополонених давно вийшли за межі окремих порушень міжнародного гуманітарного права і потребують системної міжнародної відповіді — від санкційного тиску до міжнародного кримінального переслідування. За його словами, дослідження щодо ненадання медичної допомоги полоненим є важливим внеском у формування доказової бази для майбутнього покарання всіх причетних до цих злочинів.
«Не залишилось злочинів, яких не вчинила російська федерація щодо українців — і військових, і цивільних. Непокаране зло породжує ще більше зло. Саме тому це дослідження є важливим вкладом у те, щоб особи, які вчиняють ці злочини, були притягнуті до відповідальності. Йдеться і про міжнародний тиск, і про санкції, і про активізацію роботи Міжнародного кримінального суду, і про якнайшвидше повернення наших військовополонених додому», — заявив Денис Маслов.
Він також наголосив на важливості підтримки звільнених із полону українських захисників та їхніх родин, зокрема через механізми безоплатної правової допомоги, ухвалені Верховною Радою України.
Народна депутатка України Марія Іонова акцентувала – міжнародна реакція на системні катування та порушення прав українських військовополонених залишається недостатньою, а безкарність росії лише поглиблює масштаби злочинів. За її словами, дослідження має стати основою для формування конкретних міжнародних механізмів тиску та координації між Україною, парламентами партнерських держав і міжнародними організаціями.
«Ми маємо говорити чесно: міжнародних зусиль недостатньо. Після Оленівки ми не отримали жодної адекватної відповіді. І сьогодні проблема — це не лише ненадання медичної допомоги чи нелюдські умови утримання. Проблема — це безкарність винних осіб. Саме тому ми маємо бути більш голосними, більш скоординованими і вимагати не лише санкцій, а реальної міжнародної відповідальності за ці злочини», — заявила Марія Іонова.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець наголосив, що росія системно використовує тортури, ненадання медичної допомоги та нелюдські умови утримання як елемент державної політики щодо українських військовополонених і цивільних заручників. За його словами, лише Офісом Омбудсмана вже зафіксовано 695 видів тортур та 860 фактів неналежних умов утримання українців у російському полоні, а більшість звільнених військовополонених проходили через фізичне, психологічне та сексуальне насильство.
«Станом на сьогодні російська федерація є найбільшим експортером воєнних злочинів у світі. Ми зафіксували 695 видів тортур, які застосовуються до українських військовополонених. 95% українських військовополонених проходили через тортури. Я особисто ще не зустрів жодного звільненого з полону, який би не розповів про катування. Нам відомо про 406 українських військовополонених, які були закатовані в російському полоні. І навіть після всіх цих фактів жодних додаткових санкцій чи механізмів тиску на Російську Федерацію досі не запроваджено», — заявив Дмитро Лубінець.
Він також закликав міжнародну спільноту активізувати механізми універсальної юрисдикції, забезпечити доступ міжнародних організацій до місць утримання українських полонених, а також створити міжнародний компенсаційний механізм для постраждалих від російського полону.
Представниця Офісу військового омбудсмана Ольга Кобилинська звернула увагу – злочини проти українських військовополонених почалися задовго до повномасштабного вторгнення, а міжнародна спільнота роками недооцінювала масштаби російської агресії та системність порушень міжнародного гуманітарного права. Вона підкреслила, що Україна не лише документує злочини рф, а й створює систему підтримки та реабілітації звільнених із полону військових і цивільних.
«Ми роками намагалися донести міжнародним партнерам, що росія системно порушує міжнародне гуманітарне право ще з 2014 року. Але навіть після тортур і вбивств військовополонених міжнародна реакція була недостатньою. Сьогодні ми говоримо про необхідність реального міжнародного механізму відповідальності та довгострокової підтримки тих, хто пройшов російський полон», — заявила Ольга Кобилинська.
