30 червня у Відні під час третьої додаткової зустрічі ОБСЄ з людського виміру, відбувся сайд-івент «Анатомія тортур», організований Центром громадянських свобод, Міжнародним центром української перемоги (ICUV) та Мережею захисту національних інтересів «АНТС» за участі представника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, представниці Служби супроводу 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ та доньки солдата 36-ї бригади морської піхоти, Анастасії Савової.
Під час заходу представили дві нові аналітики – спільне дослідження Міжнародного центру української перемоги (ICUV) та Мережі захисту національних інтересів «АНТС», а також аналітичну записку Центру громадянських свобод, присвячені жорстокому поводженню та катуванням за участю російського медичного персоналу в місцях утримання на території РФ і ТОТ.
Виконавча директорка Центру громадянських свобод представила аналітичні роботи, які на основі свідчень колишніх військовополонених, незаконно утримуваних цивільних, медичних працівників та правового аналізу дослідження демонструють, що російський медичний персонал був інтегрований у ширшу систему жорстокого поводження. Правозахисниця звернула увагу на те, що такі практики є грубими порушеннями міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, Конвенції ООН проти катувань, Женевських конвенцій та загальновизнаних принципів медичної етики.
«Результати досліджень свідчать, що зловживання з боку медичного персоналу не є поодинокими випадками. Усі ці злочини – це лише елементи ширшої системи, створеної та підтримуваної державою, яка функціонує в місцях несвободи, що перебувають під контролем Російської Федерації», – зазначила Олександра Романцова.
Представник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Олег Гущин звернув увагу на те, що зібрані докази підтверджують систематичне позбавлення медичної допомоги, нехтування тяжкими пораненнями та захворюваннями, принизливе поводження, приховування фактів насильства, а також безпосередню участь медичних працівників у діях, що становлять катування або інші форми жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження.
«Жодне з відомих місць утримання українців у Росії не відповідає вимогам Женевської конвенції. Це місця катувань, жорстокого поводження і смерті», — наголосив Олег Гущин.
Керівниця медичного напряму Служби супроводу 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ, Ірина Гой звернула увагу присутніх на те, що особливо тяжке становище в полоні мають оборонці Маріуполя та військовослужбовці бригади «Азов».
«Військовослужбовці бригади “Азов” — одна з найбільш складних категорій для повернення через викривлене російською пропагандою ставлення до підрозділу. Вони перебувають у полоні з травня 2022 року, вже пʼятий рік. Понад 600 з них, досі залишаються в полоні. Їх практично не міняють, навіть у великих обмінах 1000 на 1000, їх вкрай мало», – зазначила Ірина Гой.
Анастасія Савова, донька морського піхотинця з 36-ї ОМБР, Олександра Савова наголосила на тому, що захворювання, набуті в полоні та наслідки катувань і жорстокого поводження, у т.ч. медичним персоналом, супроводжують військовополонених і цивільних навіть після повернення додому. Вона розповіла історію свого батька, який провів у полоні майже три роки й загинув від отриманих травм після звільнення.
«Ми були неймовірно щасливі, коли тато повернувся додому, попри те, що він важив майже вдвічі менше, ніж до полону, мав активну форму туберкульозу, численні травми та наслідки систематичних побиттів і катувань. Лікарі не знайшли жодної системи в його тілі, яка була б неушкоджена. Через вісім місяців після звільнення він помер від наслідків травм і хвороб, спричинених перебуванням у полоні. На жаль, його організм зазнав забагато незворотних змін. Він нарешті був вільним. Але лікарі вже нічим не могли йому допомогти», — поділилася Анастасія Савова.
Учасники й учасниці закликали до створення змішаних медичних комісій для забезпечення доступу міжнародних місій до осіб, які перебувають у місцях несвободи, та запобігання подальшим порушенням; наголосили на необхідності використання міжнародних компенсаційних механізмів, у тому числі заморожених суверенних активів Російської Федерації для виплати репарацій і підтримки відновлення постраждалих від катувань, незаконного позбавлення волі та інших грубих порушень міжнародного права.
Під час дискусії також розглянули та обговорили шляхи забезпечення відповідальності для винних, зокрема кримінальної, а також професійної відповідальності медичного персоналу, і роль міжнародних механізмів моніторингу та правосуддя. Особливу увагу приділили правам постраждалих, зокрема праву на реабілітацію, компенсацію та ефективні засоби правового захисту.
«У той час, коли тисячі українців залишаються в російському полоні, викриття ролі медичного персоналу в системі катувань є критично важливим не лише для забезпечення відповідальності винних, а й для захисту засад медичної етики та недопущення нормалізації катувань і жорстокого поводження в умовах збройного конфлікту», – підсумувала Олександра Романцова.
