Мальопис «Стіни»: говорити про спадщину через людські історії

Є теми, які не вкладаються в сухі формулювання. Їх хочеться розповідати так, щоб у тексті звучали не лише факти, а й голоси людей, їхня пам’ять, досвід і любов до того, що вони бережуть.

Саме такою була  нещодавня зустріч учасників Мережі захисту національної спадщини  із авторками  мальопису «Стіни». У розмові взяли участь Олена Афанасьєва, кураторка Центру культурного розвитку «ТОТЕМ», Ліза Євсеєва, співзасновниця Новокаховського товариства охорони культурної спадщини та координаторка напряму документування Ukrainian Heritage Monitoring Lab  і Наталія Бімбірайте, директорка Культурного центру України в Литві та очільниця Інформаційно-ресурсного центру «Правовий простір». Модерувала співкоординаторка нашої мережі  Катерина Чуєва.

«Стіни», мабуть, перший в Україні мальопис про культурну спадщину, створений не як популярна «картинка з історією», а як серйозний інструмент для професіоналів у галузі – музейників, дослідників, освітян, культурних менеджерів, активістів і всіх, хто працює зі спадщиною щодня. 

Це — історія про те, як культурна спадщина може бути розказана через людей, які її відкривають, захищають і переосмислюють. Авторки свідомо обрали людську оптику: не лише об’єкти, а й біографії; не лише пам’ятки, а й спільноти; не лише втрати, а й роботу, що триває попри війну, окупацію, руйнування і постійні виклики.

У мальописі поєднано кілька важливих сюжетів. Один із них — історія Поліни Райко, її дому в Олешках і того, як ця спадщина опинилася під загрозою після окупації та підриву Каховської ГЕС. Інший — історія Новокаховського товариства охорони культурної спадщини та багаторічної боротьби за збереження й визнання кам’яних вишиванок. Ще один важливий сюжет — фортеця Тягинь, середньовічна пам’ятка на правому березі Дніпра, пов’язана з українською, кримськотатарською та литовською історією, а також із першою писемною згадкою про українське козацтво. 

У розмові окремо підкреслювали, що цей формат дозволяє говорити про складне доступно, але не спрощено. Саме через послідовність кадрів, через повторювані мотиви, через поєднання тексту, образу й ритму сторінок мальопис може дуже точно передавати тривалий процес боротьби, виснаження, чекання, адвокації та повернення до дії. І саме тому він звучить так переконливо: у ньому є і емоція, і знання, і дуже точне відчуття реальності.

Мальопис «Стіни» буде корисний тим, хто працює з культурною спадщиною, а також усім, хто шукає нестандартний, емоційно сильний і водночас змістовний спосіб говорити про складні теми. Це видання може стати добрим інструментом для розмови з аудиторіями, які зазвичай не читають академічні тексти, але охоче включаються в живу історію, розказану через досвід людей.  

Ми могли б написати ще багато піднесених слів про мальопис та його авторок та авторів, але це — той випадок, коли краще один раз побачити. 

Якщо ви представляєте культурну, освітню чи громадську інституцію, отримати мальопис «Стіни» можна безкоштовно: достатньо написати  на електронну пошту пані Олені Афанасьєвій [email protected] розповісти про себе і про те, як саме ви будете використовувати мальопис в своїй роботі  й домовитися про відправлення. Оплатити потрібно лише доставку «Новою поштою». 

Також тривають виставки, присвячені мальопису «Стіни»:

📍 До кінця липня – Кривий Ріг. Міський історико-краєзнавчий музей, відео галерея (Квітковий годинник). Для організованих груп запис за номером: +380 97 779 3545 (вайбер або WhatsApp).

📍 До середини липня – Львів. Культурний хаб «Південь» (вул. Ярослава Стецька, 11).

Поділитись в соцмережах