Соціальний бюджет 2024: плюс до самозарадності людини і мінус до євроінтеграції

Фото Маріанна Онуфрик, експертка проєкту Євроскоп Мережі «АНТС»

Як і минулого року, видатки на соціальний захист є другою за величиною після оборони України статтею у Державному бюджеті. У 2024 році фінансування всіх бюджетних статей, де головним розпорядником бюджетних коштів є Мінсоцполітики, становить понад 470 мільярдів гривень, що на 25 мільярдів більше, ніж у 2023 році.

 

Бюджет 2024 – знову соціальний

Фінансування цих видатків здійснюватиметься чи не повністю за рахунок зовнішніх запозичень, які, як запланував Уряд, становитимуть 1,7 трильйони гривень загалом. Враховуючи, що це запозичення, а не безповоротна допомога, то у цьому ж році ми вже маємо погасити понад 182 мільярди гривень.

Саме тому, критично важливо, щоб незважаючи на надзвичайну ситуацію і гуманітарну кризу, в якій знаходиться Україна, кожна гривня у сфері соціального захисту була витрачена так, щоб не просто прикрити чергову прірву, але й дати поштовх людям для подолання складних життєвих обставин і подальшого зменшення, а то і зникнення потреби у підтримці від держави.

Давайте подивимось, чи є поступ у цьому напрямку.

«Найдорожчими» бюджетними програмами у 2024 році стануть:

Основні зміни і тенденції у межах цих програм наступні:

  • незважаючи на заплановану у березні індексацію пенсій, фінансування відповідної статті у порівнянні з минулим роком не зросла здебільшого за рахунок збільшення власних надходжень Пенсійного фонду за рахунок ЄСВ, що є позитивним аспектом;
  • всі інші згадані бюджетні програми зросли на 3% і більше, але за виключенням програми на соціальний захист осіб з інвалідністю (бюджет якої зріс майже удвічі), це не покриває показника інфляції, який у середньому до попереднього року Уряд запланував у розмірі понад 120%;
  • частину напрямів фінансування у межах бюджетної програми «Соціальний захист громадян, які потрапили у складні життєві обставини», було вилучено і переміщено до нової бюджетної програми «Розвиток системи соціальних послуг» з обсягом видатків понад 1 млрд грн.

Експерименти з соціальними послугами

Саме на програмі щодо розвитку системи соціальних послуг варто більш детально зупинитися, адже саме цей напрям соціальної політики спроможний вплинути на перехід від мізерного утримання до самозарадності вразливих категорій населення. Крім того, вже не перший рік громадські організації і асоціації органів місцевого самоврядування закликають державу стати реальним стейкголдером – співфінансувати соціальні послуги. Тому, безперечно цьогорічний крок є дуже важливим і обнадійливим.

Так, на цей рік у межах програми передбачене фінансування таких послуг:

  • комплексна соціальна послуга з формування життєстійкості;
  • соціальний супровід військовослужбовців та членів їх сімей у військових частинах (підрозділах) Збройних Сил;
  • окремі соціальні послуги деяким категоріям осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах (на базі закладів охорони здоровʼя, які належать до сфери управління Мінсоцполітики);
  • соціальних послуг стаціонарного догляду, підтриманого проживання для внутрішньо переміщених осіб за принципом “гроші ходять за людиною”.

Всі ці напрями є експериментальними, що апріорі означає певні ризики за результатами реалізації. Так, комплексна соціальна послуга з формування життєстійкості є новацією Мінсоцполітики і не згадується ні в законі «Про соціальні послуги», ні включена в Класифікатор соціальних послуг. Немає й затвердженого державного стандарту, в якому має описуватися не лише зміст послуги, але й показники її якості. Відповідно, з доступних документів не дуже зрозуміло за якими критеріями буде оцінюватись успішність цього експерименту.

Ще більше питань, а радше занепокоєння. викликає експеримент з наданням послуги підтриманого проживання на базі закладів охорони здоровʼя. Якщо уважно ознайомитись з порядком реалізації цього експерименту і паспортом бюджетної програми, то ми знайдемо дуже багато невідповідностей не просто законодавству України, але й ЄС, куди ми прагнемо.

Так, у документі йдеться, що надання послуги має відбуватися відповідно до державного стандарту, в якому, в свою чергу, написано, що вона спрямована на створення соціально-побутових умов для самостійного проживання, захист їхніх прав та інтересів і залучення їх до життєдіяльності територіальної громади. У той же час експеримент передбачається реалізувати у спеціалізованих санаторіях, приміщення яких не передбачає ні умов для самостійного проживання, а тим більше не може вважатися домом, що є головною характеристикою такого типу влаштування.

Крім того, формулювання «підтримане проживання без можливості самостійного приготування їжі» і висока вірогідність паралельного надання послуги притулку і стаціонарного догляду у тому ж приміщенні остаточно стирає дуже тонку грань між підтриманим проживанням та інституційним доглядом, про неприпустимість якого йдеться в кожному звіті Європейської Комісії в контексті євроінтеграції.

Потенційно виглядає, що експеримент з наданням послуги підтриманого проживання за принципом «гроші ходять за людиною» є більш доречним, проте станом на зараз немає оприлюдненого документу, за яким це можна би було проаналізувати.

Всупереч євроінтеграції

Продовжуючи тему євроінтеграції не можемо оминути ще одну дуже важливу бюджетну програму «Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на проектні, будівельно-ремонтні роботи, придбання житла та приміщень для розвитку сімейних та інших форм виховання, наближених до сімейних, підтримку малих групових будинків та забезпечення житлом дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб з їх числа», яка, як стверджується в пояснювальній записці до законопроєкту, має на меті «здійснення заходів з деінституціалізації».

Втім, з такою думкою погодитись складно, адже пріоритети влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які у нас в законодавстві прописані не в одному документі виглядають по-іншому: якщо дитина втратила батьків з різних причин, то вона спочатку має підлягати усиновленню, потім опіці/піклуванню, потім влаштуванню в прийомну сімʼю і аж тоді – ДБСТ. Навіть чисто математично окреслений у бюджетно-фінансовому вимірі пріоритет – є на 4-у і далі місці.

Не менш важливо зазначити, що сам формат влаштування в дитячі будинки сімейного типу є дуже далеким від стандартів ЄС щодо альтернативного догляду, а про корупційні загрози в контексті чергової програми з будівництва – не хочеться навіть починати говорити.

Чи сприяє бюджет 2024 поверненню українців додому?

Останнім часом ми чули кілька відверто невдалих меседжів і пропозицій з боку влади щодо повернення українців з країн тимчасового захисту. Не будемо зупинятися на негативі, але подивимося чи крім слів держава передбачила якісь стимули для жінок і дітей не на рівні слів, але й справ.

На жаль, які і в минулі роки ми спостерігаємо дисбаланс у програмах соціального захисту між людьми похилого віку і молодших громадян – значно більше бюджетних коштів виділяється на пенсійні виплати, ніж на соціальну підтримку дітей та сімей з дітьми. Очевидно, що така ситуація не виникла внаслідок політики теперішньої влади і навіть не через війну, проте за майже 2 роки повномасштабного вторгнення крім дуже неоднозначних меседжів варто було би принаймні приступити до розробки реальної стратегії, підкріпленою фінансуванням з державного бюджету.

Аналізуючи минулорічний бюджет, вже було зазначено, що на факт привабливості українських громад і держави загалом з точки зору повернення громадян, здебільшого впливає розвиток послуг, у даному випадку – соціальних. Бо навіть якщо суттєво збільшити розмір виплат, що на сьогодні не є можливим, це неспівставно мало вплине на добробут людей, які часто втратили і майно, і роботу.

Насамкінець

Позитивні тенденції у бюджеті соціальної сфери на 2024 рік є – і це добрі новини. З поганого те, що ці темпи значно відстають від швидкості появи нових викликів, зростання потреби у соціальному захисті і наближенні чергового звіту Єврокомісії щодо євроінтеграції. Треба більше.

Публікацію здійснено в рамках програми МАТРА за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Висловлені думки належать лише авторам і не повинні розглядатися як відображення офіційної позиції Посольства

Авторка:

Маріанна Онуфрик, експертка проєкту Євроскоп Мережі «АНТС»

Поділитись в соцмережах