Роман Сон, експерт з міжнародного права, голова Міжнародного центру досліджень України «Пряма ініціатива»
Якщо подивитись крізь димову інформаційну завісу після Аляски, яку створюють для маніпуляції громадської думки, то можна розгледіти контури реальності.
Підсумок зустрічі зафіксований у фразі самого путіна про потребу «перегорнути сторінку». В баченні путіна це має статися за рахунок України.
Трамп вчергове погодився виконувати роль кур’єра путіна, як це й відбувалося після їхніх телефонних дзвінків.
росія не відмовляється від своїх цілей. Якщо відкинути медійні вкиди, то на столі переговорів є тільки одна імітаційна пропозиція — обміняти дрібні захоплені клаптики території в Сумській і Харківській областях на вивід українських військ з тих територій, які путін вписав в Конституцію росії.
Очевидно, це не поступка, а спосіб досягнути цілей не воєнним, а політичним чином. Тому Трамп і не хотів озвучувати домовленості з путіном. Це б точно завадило йому малювати картинку успішних «переговорів століття».
Не дивно, що через медіа вкиди путін і Трамп намагаються продати світові повітря у вигляді відмови росії від подальшого захоплення України чи нападу на Європу. Це просто спосіб раціоналізувати, що ціною такої ілюзії миру повинно стати визнання Україною поразки у війні.
путін не зміг військовим способом підкорити Україну, проте з допомогою Трампа він наблизився, щоб політично примусити Україну власноруч прийняти поразку.
Глобальні амбіції москви не змінилися. Саміт на Алясці їх тільки підігрів. путін хоче приниження України і приниження Європи. Він знає, що прийняття поразки відріже Україні багато можливостей, зокрема шанси домогтися притягнення російських злочинців до відповідальності чи відшкодування заподіяних збитків.
Поки Україна бореться, в тому числі за справедливість, вона зберігає суб’єктність. Україна продовжує сьогодні існувати як самостійна держава, бо в 2004-му, 2013-му, 2022-му україці обирали гідність. Українці робили цей вибір всупереч обставинам. Неможливо нав’язати поразку тим, хто прагне перемоги.
Сьогодні потрібна сила, сміливість, і єдність українського суспільства сказати «ні» примусові до поразки, яку видають за мир.
Важливо не піддатися на спокусу великих обіцянок на папірцях, котрі за першої нагоди викинуть в смітник. Провідні країни світу не дотрималися зобов’язань за Будапештським меморандумом, котрі гарантували Україні цілісність і захист від агресії. Всього через два десятиліття їх існування просто ігнорувалось підписантами.
Сьогодні, як ніколи, важливо, аби Україна ні на міліметр не відішла від своїх національних інтересів, не дивлячись навіть на поради і обіцянки найближчих партнерів. За наші помилки будемо розплачуватись тільки ми самі.
Пріоритет номер один це безпека. Нам потрібні не політичні запевнення на майбутнє, а механізм забезпечення безпеки вже зараз. Його складовою обов’язково має бути перебування іноземних військ на українській території.
Аби проєктувати силу, а не слабкість, «коаліція рішучих» має бути в Україні вже сьогодні, а не «завтра», після поступок на користь кремля. Щоб завтра, нашу долю не вирішили без нас, потрібно сьогодні вийти на мітинги під Американські посольства у всьому світі, аби продемонструвати нескореність України і волю до перемоги.
Довідково:
Роман Сон
– експерт з міжнародного права;
– голова Міжнародного центру досліджень України «Пряма ініціатива»;
– дослідник правових аспектів російської війни проти України та російського геноциду українців;
– співавтор книги «Невизнана війна», котра готується до виходу у німецькому видавництві «ibidem»;
– координатор міжнародних інформаційних кампаній задля підтримки України (про визнання рф державою агресором, про створення міжнародної коаліції рішучих, про визнання триваючого геноциду, про міжнародну гуманітарну військову місію, про українські гарантії безпеки).
