30 березня 2026 року Уряд зареєстрував законопроєкт № 15112 про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування операцій електронної торгівлі податком на додану вартість – так званий законопроєкт про оподаткування посилок. Дискусії про необхідність запровадити податок на відправлення, які українці отримують з-закордону, ведуться вже давно – зокрема Міністерство фінансів наполягало на цьому кроці ще наприкінці 2024 року, під час обговорення першого в умовах воєнного стану підняття податків, однак з огляду на непопулярність цього рішення та гостру критику від суспільства, у кінцевому варіанті законопроєкту «податок на посилки» вилучили.
Просте на перший погляд, питання оподаткування іноземних відправлень має декілька аспектів, що робить його складним та дискутабельним. Нагадаємо його першоджерело: станом на зараз у Податковому кодексі є пільга – ввезення товарів, вартість яких не перевищує еквівалент 150 євро, на ім’я одного одержувача (фізичної/юридичної особи/ФОП) від одного відправника в одній депеші поштового відправлення або в одному вантажі експрес-перевізника– не оподатковують.
Така пільга дає змогу звичайним українцям без сплати жодних податків в Україні купувати товари на таких платформах як Aliexpress, Temu (у той час як офіційні імпортери, які закуповують та імпортують цей же товар з КНР – сплачують ПДВ), а також користуватись послугами форвардингу (купівля товару в іноземному інтернет-магазині з доставкою на закордонний склад українського перевізника та подальше його пересилання в Україну) від таких сервісів як NP Shopping (Нова Пошта), Meest shopping (Meest Group) тощо. Окремо зазначимо, що під час послуг форвардингу вартість товару, придбаного в іноземному інтернет-мазанині, вже оподаткована ПДВ країною, в якій знаходиться інтернет-магазин, оскільки продавець бачить операцію як внутрішній продаж, адже склад українського перевізника знаходиться закордоном, тоді як товари, придбані на Aliexpress або Temu, китайські продавці зазвичай одразу оформляють як експорт без жодних внутрішніх податків на споживача, тому нерівні умови конкуренції для вітчизняного бізнесу створюють лише другі.
Власне наявністю цією пільги активно користується іноземний рітейл – до прикладу знайомі багатьом українцям сайти Аnswear, Notino, Modivo тощо – які, експортуючи свій товар з-закордону, замість того, щоб оформляти та розмитнювати свої продажі українцям як комерційний вантаж зі сплатою ПДВ в Україні, відправляють їх як посилки без сплати жодних українських податків. Безперечно, що така практика дає змогу цим продавцям знижувати ціну для кінцевого споживача, адже при експорті з країни, де такий інтернет-магазин зареєстрований, товар не оподатковують ПДВ, і в Україні його також не оподатковують ПДВ завдяки цій пільзі, в той час, як офіційний український імпортер при імпорті в країну заплатить усі необхідні податки, що звичайно вплине на його кінцеву ціну для споживача в Україні. Вітчизняний бізнес, підтримуючи рішення уряду ввести податок на посилки, неодноразово наголошував що така пільга викривлює конкуренцію на українському ринку та ставить вітчизняний рітейл у завідомо невигідне становище та нерівні умови.
Крім того, наявність пільги дає можливість недобросовісним українським підприємцям дробити комерційні партії товарів на посилки вартістю до 150 євро та уникати сплати ПДВ при розмитненні. Тут потрібно зазначити, що саме по собі дроблення завдає шкоди державному бюджету України, який через таку бізнес-практику недоотримує податкові надходження. Загальновідомими є випадки, коли під виглядом посилок для фізичних осіб вартістю до 150 євро ввозили комерційні вантажі із значно більшою вартістю (електроніка, великі партії товарів, брендовий одяг) – для цього реєструвались експрес-перевізники, які використовували цей механізм для нелегального імпорту. Заради справедливості наголосимо, що ввезення посилок, незалежно від їхньої вартості, підлягає митному контролю – отже, швидше за все, такі схеми неможливо реалізувати без участі зі сторони посадових осіб митниці, але чесно й буде зазначити, що значні обсяги посилок й обмежений ресурс митниці безперечно не дозволяють провести ретельний огляд кожної з них, а в рамках вибіркового контролю не завжди можливо виявити ці дол порушення.
Підсумовуючи, доходимо висновку, що наявність цієї пільги безперечно шкодить державному бюджету, який недоотримує податкові надходження, створює нерівні конкурентні умови, проте робить товари на вітчизняному ринку дешевшими, що звісно подобається українським споживачам.
Урядовий законопроєкт має на меті скасувати чинну пільгу щодо ПДВ для всіх міжнародних відправлень – оподатковувати будуть усі посилки незалежно від вартості, за винятком так званих «посилок від родичів» (для відправлень фізичним особам від інших фізичних осіб діятиме ліміт 45 євро, вище якого застосовуватиметься оподаткування, при цьому товари у таких посилках мають надсилатись відправником одержувачу без оплати, призначатись для особистих, сімейних чи інших потреб, а їх характеристики, кількість та регулярність ввезення не повинні вказувати на те, що вони ввозяться для здійснення підприємницької діяльності; крім цього є й певні кількісні ліміти щодо деяких товарів у таких посилках (парфуми, кава, чай).
Для цього запроваджують поняття «дистанційного продажу товарів» та «підприємства електронного інтерфейсу». Ідея, яку намагається імплементувати український уряд, схожа на механізм Import One Stop Shop (IOSS), який з 2021 року діє в ЄС – його суть полягає в тому, що будь-який іноземний продавець, який хоче здійснювати продажі товарів вартістю до 150 євро споживачам на території країн ЄС (зокрема через надсилання міжнародних поштових/експрес відправлень), повинен зареєструватись в одній із країн ЄС в IOSS та під час продажу товару одразу додавати ПДВ країни покупця до ціни товару й подавати відповідний звіт про продажі в розрізі країн у податковий орган країни реєстрації разом із сплатою податків, а останній розподіляє це ПДВ між країнами покупців відповідно до продажів у звіті. За виконання таких умов, отримувач товару не здійснює жодних митних та податкових формальностей. Крім того, в ЄС як на спільному ринку діє також OSS, суть якого така ж, як і ІOSS, однак розроблений він для продавців, зареєстрованих в ЄС, та спрощує інтернет-продажі в рамках країн-учасниць ЄС.
Український уряд у свою чергу прагне запровадити аналог цієї системи, який буде працювати винятково в межах України, тобто будь-який іноземний продавець чи платформа, яка хоче продавати українцям товари вартістю до 150 євро, повинна зареєструватись в Україні платником ПДВ, автоматично нараховувати при таких продажах українське ПДВ та сплачувати його до держбюджету – у такому разі покупцю в Україні не доведеться розмитнювати товар та додатково сплачувати ПДВ. Однак, якщо платформа чи магазин не зареєструються як «підприємство електронного інтерфейсу», то розмитнення та сплата ПДВ відбуватиметься за тими ж правилами, які зараз застосовують до посилок вартістю понад 150 євро. У пояснювальній записці до законопроєкту уряд вказує на важливість цього кроку з точки зору євроінтеграції та наближення вітчизняного законодавства до законодавства ЄС й зазначає, що його впровадження не передбачатиме додаткового фінансування з Державного бюджету України в поточному бюджетному періоді, водночас його ухвалення дасть змогу додатково залучити податкові надходження в сумі близько 10 млрд грн у розрахунку на рік.
На наш погляд, уряд у законопроєкті не врахував певних аспектів, які можуть викривити імплементацію цієї ініціативи на практиці, зокрема:
- Безперечно механізм IOSS є ефективним, однак не треба забувати, що він функціонує як єдиний у рамках всього ЄС, тобто продавцю, який хоче імпортувати товари в ЄС, не потрібно реєструватись в кожній окремій державі ЄС, достатньо лише в одній – в той час як уряд хоче запровадити цей механізм винятково для України. Стимул інтернет-платформ/магазинів реєструватись в IOSS, для того щоб здійснювати продажі на одному з найбільших та найбагатших ринків світу є зрозумілим, однак бажання зареєструватись в аналогічній українській системі та додатково взяти на себе адміністративне навантаження у платформи може не бути – і в уряду немає жодних механізмів санкцій щодо таких продавців, адже нереєстрація означатиме лиш те, що посилки від таких продавців оподатковуватимуть під час ввезення перевізниками за чинним механізмом для посилок вартістю вище 150 євро. Враховуючи плани уряду ввести механізм оподаткування дистанційних продажів з 2027 року, перемовини з основними інтернет-платформами, на яких найчастіше купують українці – мали б початись вже.
- Механізм створить значне додаткове навантаження на митницю, попри те, що уряд заявляє, що додаткових бюджетних коштів на його реалізацію не потрібно. Так, за даними Митної служби України, у 2025 році на територію України було ввезено близько 75,6 млн відправлень (міжнародні поштові відправлення та міжнародні експрес-відправлення разом), з яких оподатковувалось лише 0,618 млн або 0,8%. Тобто наявна митна інфраструктура у 2025 році обслуговувала розмитнення лише цих 0,8% посилок, тоді як з 2027 р. – їй доведеться обслуговувати розмитнення усіх 100%. Безперечно, якась частина закордонних інтернет-магазинів/платформ, для яких український ринок важливий за розміром (ті ж Answear, Notino, тощо) найімовірніше зареєструється у запропонованій урядом системі для того, щоб посилки їхнім покупцям не чекали розмитнення за стандартною процедурою, однак залишатиметься значна частина так званих «децентралізованих посилок», наприклад у рамках форвардингу (адже такі інтернет-магазини не будуть реєструватись у системі уряду) та «посилок від родичів» (оскільки законопроєктом запроваджуються окремі ліміти кількості для певних категорій товарів у таких посилках) створюватиме значне навантаження на митну інфраструктуру щодо перевірки митної вартості, кількості, ваги тощо. Враховуючи амбітні плани уряду ввести відповідну систему з 1 січня 2027 року, досить складно уявити спроможність митної інфраструктури обслуговувати розмитнення збільшеної навіть у десять разів кількості посилок, не кажучи вже про більше ніж у сотню разів.
- Окреме питання економічної ефективності та доцільності запропонованого урядом механізму, адже відповідно до даних Митної служби України, посилки, що у 2025 не підлягали оподаткуванню, становлять 99,2% від кількості та 55% від вартості усіх посилок, тобто можна припустити, що значна частина посилок має невелику вартість і якщо попадатиме під загальну процедуру розмитнення (не в рамках системи дистанційного продажу), може виявитись, що ресурси бюджету, витрачені на розмитнення, переважають надходження від їх оподаткування.
- В урядовому законопроєкті не зазначено скільки часу та коштів потрібно на розроблення і тестування вітчизняного аналога механізму IOSS. Зважаючи на воєнний стан та обмеженість фінансових ресурсів уряду доцільно було б розглянути можливість обговорення з ЄС долучення України до IOSS та OSS аналогічно як з 1 січня 2026 року нашу державу долучили до єдиної роумінгової зони ЄС «Roam Like at Home». Це дало б змогу державі уникнути витрачання коштів на розроблення та запуск відповідної системи (програмного забезпечення, додаткового обладнання, збільшення затрат людського ресурсу та ін.), тим більше, що Україна у перспективі все рівно до нього приєднається в рамках процесу євроінтеграції.
Таким чином, запровадження системи оподаткування дистанційних продажів в Україні є важливим євроінтеграційним кроком, що уніфікує вітчизняні правила оподаткування посилок з загальноєвропейськими. Проте законопроєкт у такому вигляді, як подав його уряд, потребує доопрацювання та поступової, крок за кроком, імплементації. Наприклад, впровадження ЄС механізму IOSS зайняло близько 6 років.
Якщо ж уряд розглядає це питання у контексті пошуку додаткових джерел наповнення бюджету, то є інші більш результативні (тобто здатні принести значно більші суми податкових надходжень) у цьому сенсі напрями – боротьба з контрабандою, офшорними схемами, нелегальним виробництвом та збутом підакцизних товарів, впровадження державної системи онлайн-моніторингу діяльності операторів азартних ігор тощо.
Підготовлено Аналітичним центром
Мережі захисту національних інтересів АНТС
