Ми часто говоримо про участь громадян, інклюзію, цифрову демократію — але що насправді відчувають люди в різних регіонах України? Чи вірять вони, що можуть впливати на рішення? І за яких умов ця участь стає реальною, а не формальною?
Саме на ці питання ми шукали відповіді в аналітичному зрізі «Практики данської демократії на регіональному рівні: Запоріжжя, Київ, Ужгород, Харків». Дослідження охопило чотири регіони України — Київ, Харків, Запоріжжя та Закарпаття — і показало спільну, але непросту картину:
- інтерес до політичної участі — високий;
- відчуття власного впливу — критично низьке;
- довіра до інституцій — крихка;
- готовність долучатися є, але за умови зрозумілих правил гри.
Молодь, жінки, соціально вразливі групи хочуть бути почутими, але стикаються з бар’єрами — від стереотипів і фізичної недоступності до браку зворотного зв’язку та емоційного виснаження, посиленого війною.
Водночас досвід Данії показує: демократія працює там, де є довіра, освіта, менторство і реальний фідбек. Там, де участь — це не разова активність, а культура.
Запрошуємо ознайомитися з повним текстом дослідження — для тих, хто працює з громадами, політиками, молоддю і не хоче говорити про демократію абстрактно.
Бо справжня демократія — це не лише механізми.
Це відчуття, що тебе бачать, чують і з тобою рахуються.
Проєкт реалізовано за грантової підтримки Українського-Данського молодіжного дому.
