Моє враження від нещодавньої поїздки на Західну Україну було дуже позитивним завдяки амбітному політичному баченню мерів, з якими я зустрічався. Я переконаний, що сильна історична та географічна ідентичність регіону відкриває багато можливостей для довгострокового покращення якості життя та робить його особливо придатним партнером для франко-української співпраці.
По-перше, мене надихнуло дуже сильне бачення місцевими обранцями свого міста, яке ґрунтується на історичній ідентичності. У Дрогобичі соляна шахта, що стояла біля витоків міста, і сьогодні є визначальним елементом його ідентичності, тоді як у Золочеві міський голова пан Ігор Гриньків докладає значних зусиль для відновлення колись чудового історичного центру міста. У мене склалося враження, що ця відповідальність перед спільною історією робить західноукраїнські міста набагато більше схожими на політичну спільноту. Це відкриває можливість для амбітних політичних проєктів: міська рада Дрогобича підвищує політичну участь через перетворення міста на найпрозоріше місто України, а пан Гриньків повільно, але впевнено перетворює Золочів на одне з найкомфортніших і найпривабливіших міст в регіоні. Коротше кажучи, у мене склалося враження, що більш визначена історична ідентичність дозволяє амбітніші політичні бачення. Такий розвиток є дуже позитивним, оскільки він створює набагато більше спільного для співпраці з європейськими містами.
По-друге, мене вразив потенціал регіону, який базується на його географії та природі, а також увага, яка приділяється важливості навколишнього середовища.
- У Золочеві я побачив плани щодо розвитку деревообробної промисловості, мінеральних вод з Карпат, туризму вздовж маршруту «Львівські замки», а також мрії про створення екологічного парку. Це додало мені великого оптимізму щодо співпраці з Францією, оскільки розвиток регіону для туризму є темою, у якій французькі муніципалітети мають великий досвід, як і в управлінні водними ресурсами та відходами на місцевому рівні.
- У Бережанах я чув ідеї запровадити сортування сміття, а довколишні пагорби та річки перетворити на реабілітаційний центр для ветеранів, які повернулися з війни.
- У Горохові, Поромові та Литовежі я побачив важливість сільського господарства, яке є сектором, у який французькі муніципалітети можуть принести багато досвіду та технологій на місцевому рівні.
Я переконаний, що природа може бути важливою віссю розвитку (туризм, експлуатація…), і побачити, що українські мери інтерналізували питання довкілля, наприклад, приєднання Поромова та Литовежа до Угоди мерів щодо клімату та енергії було позитивним фактом.
Нарешті, найбільше мене вразили люди, з якими я познайомився. Усі мери керувалися чітким баченням свого міста та планом його реалізації за власний кошт, якщо це необхідно. Мер Золочева щоранку прокидається рано, щоб висадити дерева зі свого саду в міських зелених насадженнях, а мер Бережан повернувся після 17 років Австрії, щоб допомогти своєму місту.
Мене ще більше зворушила відповідальність цих мерів у цій війні, як посередників між фронтом і населенням, які мають сповіщати сім’ї про кожну втрату та знаходити рішення для повернення ветеранів та інвалідів. Це допомогло мені набагато краще зрозуміти їхнє зобов’язання допомагати військовим на фронті. У цьому сенсі я дуже зацікавлений у пошуку можливостей для організації культурних і молодіжних обмінів після встановлення партнерства, щоб люди у Франції також могли зрозуміти ситуацію, що склалася.
Тадді Тулуз, менеджер з міжнародного партнерства ГО «Stand with Ukraine», Франція
