Потрібно продовжувати публічний тиск на Німеччину, щоб рішення про передачу Україні танків нарешті було ухвалено.
Про це очільниця Мережі захисту національних інтересів «АНТС», співзасновниця Міжнародного центру перемоги України Ганна Гопко заявила в інтерв’ю телеканалу 5 канал.
«13 країн, які мають танки Leopard’s на європейському континенті, уже зробили свої заяви, що вони готові передати танки і чекають тільки благословення від Німеччини. Тому з однієї сторони потрібен публічний тиск, продовження адвокації, спілкування з командою Шольца, з ним особисто. Важливо, щоб і президент України, і брати Клички, які є достатньо впливовими у суспільній думці Німеччини. Тобто потрібно продовжували тиск на Німеччину, щоб рішення про передачу Україні танків нарешті було ухвалено. І паралельно має бути підготовка, навчання», – заявила Гопко.
Очільниця «АНТС» зазначила, що під час остатньої зустрічі у форматі «Рамштайн» ухвалили пакет допомоги, де є багато важливих для України елементів, таких як самохідні артилерійські установки і т.д.
«Але цього замало, бо для України ключовим є єдність і консолідована позиція коаліції, а не пінг-понг, який ми спостерігаємо вже кілька місяців. Для нас важливо, щоб і США, і Німеччина ухвалили це рішення, щоб у нас не виникало думок, на кшталт: «А чи не є те, що ми не отримуємо зброю, яка нам потрібна в достатній кількості, способом виснаження України. Нам зброя потрібна не для того, щоб зміцнити переговорну позицію чи стабілізувати фронт. Вона нам потрібна для того, щоб ми могли проводити контрнаступальні операції та звільняти території. Стабілізація фронту – це важливо, але коли ворог має у планах на березень мобілізувати близько мільйона осіб і готує черговий наступ, то очевидно, що та допомога, яка є, вона не достатня».
Гопко каже, що затягувати з постачанням надважливої наступальної зброї для України, то це прирікати її на подальше стікання кров’ю.
«Бо зараз це продовження виснаження і росії, і України, і фактично закривання очей, коли ми стікаємо кров’ю в очікуванні зброї. Президент України чітко сказав, що зброї недостатньо і наші збройні сили уже вичерпують усі свої запаси й амуніції, і боєприпасів. І тому ми чекаємо, що зброї буде більше і швидше», – підкреслила Ганна Гопко.
Експерт заявила, що закликає всі наші державні установи готувати заходи до початку десятої річниці з моменту російської збройної агресії проти України.
«Бо зараз від європейських колег, особливо після ухвалення резолюції по трибуналу, чую, що готуються масові заходи до першої річниці вторгнення. Я вважаю, що було б абсолютно правильно готувати заходи до початку десятої річниці з моменту російської збройної агресії проти України, яка розпочалася ще 2014 року. Важливо відлік починати саме від анексії Криму. Чому? Бо ми у міжнародних судах вимагатимемо трибуналу, тому нам важливо зафіксувати саме 2014 рік», – підкреслила вона.
Також очільниця «АНТС» сказала, що хочеться зрозуміти з чим приїжджав у Київ голова ЦРУ Вільям Бернс і чого стосувалися його закриті дані.
«Я дуже сподіваюся, що проговорювалися різні сценарії наступу росії, і як їх відбити. І що предметом розмови не були мирні домовленості. Бо мене насторожують деякі заяви, зокрема, генерала Міллі щодо стабілізації фронту і щодо невпевненості чи ми зможемо відвоювати всі території, і що будь-які війни завершуються перемовинами. Бо нам хочеться, щоб перемовини почалися після тотальної поразки рф, і ця поразка передбачає повне виведення військ з усієї території України, включно з Кримом»
Ганна Гопко наголосила, що для Україна повинна пояснювати Заходу чому поразка росії є важливою для послаблення Китаю.
«Бо один із страхів крім того, що росія яка, зазнаватиме втрат і на межі поразки буде застосовування ядерної зброї. До речі цей страх є одним найбільших в Німеччині і це одна з причин по затягуванню рішення щодо постачання танків Leopard’s. Але є і друга причина – геополітична, геоекономічна: послаблення росії призведе до посилення Китаю. Хоча українській стороні варто пояснювати чому розвал срср був успіхом, а не геополітичною катастрофою і чому поразка росія також стане успіхом колективного Заходу».
