Цього літа ми провели 6 освітніх зустрічей для різних об’єднаних територіальних громад в межах проекту «Моделі участі в українській реконструкції», який реалізовується Мережею захисту національних інтересів АНТС за участі Інституту «Республіка», ВІ «Активна Громада» та «Смарт Медіа» під егідою «Національного Демократичного Інституту» (NDI) на тему попередження та лікування ПТСР у військових, які повертаються додому із зони бойових дій. Говорили про те, що треба знати кожному пересічному цивільному, щоб створювати своєю поведінкою позитивні передумови для безпечної та комфортної для обох сторін взаємодії.
Давно зрозуміло, що у процесі відновлення військових після участі у бойових діях важлива участь відводиться не лише військовим психологам, працівникам реабілітаційних центрів чи соціальних служб, але й безпосередньому оточенню ветерана (як близьким, так і людям, яких він / вона зустрічає на вулицях протягом дня).
Посттравматичний стресовий розлад у військових та цивільних багато в чому схожий, але різницю у його проживанні створює принципово інше відношення військових до себе та до життя. Саме це накладає додаткові вимоги до розуміння психології людей, що повернулися із зони бойових дій, і потребує усвідомленої доречної взаємодії з ними. Тому під час тренінгів ми досліджували, як змінюється мислення, певні поведінкові звички та реакції на зовнішні подразники у військових, і як саме це відрізняє їх від цивільних людей. Ці знання допоможуть учасникам вибудувати правильну модель поведінки, що дозволить створити максимально м’яку непряму підтримку солдатів у тому, щоб вони змогли трансформувати отриманий на війні досвід і навчитися жити з ним у мирному житті після свого повернення.
На тренінгах ми також вчилися тому, що важливо сприймати ветеранів в першу чергу не через призму можливого ПТСР, а через призму тих змін, які їм довелося прожити для того, щоби вижити і бути успішними на війні. Під час служби бійці набувають нових навичок: бути нечутливими, приймати швидкі рішення, діяти холодно і зважено в умовах великого стресу чи небезпеки, виконувати накази, утримуватись від «залипання» в емоціях тощо. Війна виводить солдата за прості рамки «це добре, а це – погано», фактично, він стає іншою людиною. І нам важливо навчитися жити з такими людьми і допомагати їм у поступовій адаптації нових звичок до мирних реалій після повернення додому.
Основне, на чому ми робили акцент – це на сприйнятті солдатів що повертаються додому. Зараз багато хто вважає, що ветерани – це хворі люди, яких потрібно лікувати. І що їм усім терміново потрібно до психолога. Та й психологи не завжди можуть транслювати по відношенню до військових достатньо поваги й іноді відносяться як до несповна здорових. Військовим це дуже не подобається. Ветерани – горді та норовливі люди, які відчули власну цінність на війні, справедливо відчули себе захисниками, які вижили завдяки тій системі правил, яка по поверненні додому вважається дивною і недоречною. Якщо солдат ще не адаптувався, то його перша природня реакція на таке до себе відношення – агресія.
Щоразу коли на нього дивитимуться дивно, з жалістю, страхом, засудженням чи насмішкою на роботі, у ресторані, в сім’ї – ветеран може вийти з себе від злості через неповагу до того, що він прожив.
Тож ми вчилися розуміти і зчитувати правильно поведінку військових та їхні невербальні сигнали.
Які основні тези виділили для себе учасники тренінгів:
- Якщо військовий під час розмови (наприклад, розповідаючи якусь історію) несподівано замовкає й ніби занурюється в себе – зроби паузу, дай йому простір (не наближайся та не чіпай) і потім м’яко переведи тему. Не варто повертатися до теми чи якось особливо звертати на неї увагу, військовий сам повернеться до неї, коли вважатиме доречним.
- Бажано уникати несподіваних змін планів чи незапланованих сюрпризів, оскільки у солдат залишається стійка звичка планувати свої дії і є потреба в тому, щоби світ навколо них був передбачуваним, контрольованим. Тому вони можуть надто різко чи негативно відреагувати на спонтанні зміни планів або рішення, про які їх не попереджали.
- У спілкуванні з ветеранами важливо уважно спостерігати, як вони реагують на конфлікти чи емоційний тиск. У випадку, якщо під час розмови військовий розвертається і йде в іншу кімнату, не закінчивши розмову – дайте йому спокій, не йдіть за ним і не провокуйте його на продовження конфлікту, оскільки він може сприйняти це як додаткову загрозу та автоматично включити захисні механізми.
- Як у військових, так і в різноманітних спецпризначенців чи професійних спортсменів (особливо це стосується бойових мистецтв) випрацьовується звичка наносити удари миттєво. Тому важливо навчитися уникати з військовими (особливо в перші місяці після їхнього повернення) несподіваних фізичних контактів: будити їх спробами потрясти за плече, чи налітати ззаду з обіймами. Перед тим, як доторкнутися до ветерана, переконайтеся, що він бачить/чує вас, що він вас сприймає.
- На війні військові мислять категоріями підрозділу і зазвичай знають, де в даний момент знаходяться їхні побратими. Моніторинг місцеположення своїх дозволяє бути за них спокійними. Коли боєць повертається додому, таким його підрозділом стає сім’я, тож у перший час після повернення він може вимагати надмірного узгодження дій чи звітності від близьких, це може виглядати як недовіра чи гіперконтроль. Насправді ж важливо пам’ятати, що таким чином він дбає про безпеку важливих йому людей і йому потрібен час, щоб перелаштуватися.
Ці та інші правила й принципи підтримки військових ми досліджували на тренінгах. Вдячні людям за активність та емоційну залученість. Маємо велику надію на те, що людей, здатних створювати безпечний як для цивільних, так і для військових простір для спілкування та життя ставатиме дедалі більше.
Важливо, що під час проведення 6 тренінгів у громадах-партнерах: Дунаєвецькій (Хмельницька область), Бердичівській (Житомирська область), Миронівській (Київська область), Новоукраїнській (Кіровоградська область), Первомайській (Харківська область) та Ніжинській (Чернігівська область) до заходів долучилися (в офлайн або онлайн форматах) 115 учасників та учасниць.
Згідно аналізу підсумкових анкет 85% опитаних відзначили захід як «надзвичайно цікавий».
80% учасників тренінгів «отримали багато нових знань» тоді як решта – 20% підвищили свої знання в окремих аспектах.
Абсолютна більшість учасників тренінгів – 55% прагнуть використовувати отримані знання з користю для громади через різного роду громадські ініціативи.
Проєкт «Моделі участі в українській реконструкції» реалізовується Мережею захисту національних інтересів АНТС за участі Інституту «Республіка», ВІ «Активна Громада» та «Смарт Медіа» під егідою «Національного Демократичного Інституту» (NDI).
