33 роки минуло з моменту відновлення незалежності України. За цей час ми пройшли крізь численні виклики, болючі втрати, але й здобули безцінний досвід і силу. Сьогодні ми стоїмо на порозі нової епохи. Перемога, яку ми всі так прагнемо, буде лише першим кроком до справжньої мети — побудови держави нового покоління — Держави Вдячності.
Чому Держава Вдячності? Відповідь проста. Вдячність — це більше, ніж просто слова чи жест. Це основа для побудови зрілої і сильної держави, де кожен громадянин відчуває відповідальність перед суспільством і країною. Вдячність — це про глибоку повагу до тих, хто вже пішов, і тих, хто живе зараз, а також до тих, хто ще народиться. Це не тільки культура пам’яті про наших героїв, але й конкретні дії та зобов’язання перед ветеранами, родинами загиблих, перед тими, хто віддав усе заради нашої свободи.
Ми вже бачимо перші кроки у цьому напрямку — створення ветеранських програм, фінансова підтримка постраждалих родин. Але Держава Вдячності — це більше, ніж допомога. Це система інституцій, які будуть побудовані на принципах вдячності, де кожен громадянин матиме впевненість у тому, що держава піклується про нього і визнає його вклад.
Маніфест Держави Вдячності — новий суспільний договір
Нещодавно Мережею захисту національних інтересів «АНТС» було презентовано Маніфест Держави Вдячності — документ, який стане дороговказом для всієї нації. У ньому закладено бачення майбутнього, де вдячність є не лише моральним принципом, а й керівним фактором у всіх сферах суспільного життя. Це більше ніж заклик до дії — це стратегія, яка передбачає зміни в соціальній політиці, економіці, системі безпеки та правосуддя.
Держава Вдячності — це держава, де кожен українець важливий, незалежно від того, де він зараз живе — в Україні чи за кордоном. Ми не повинні робити лінії розколу. Наша мета — створити умови для того, щоб українці поверталися, щоб тут була держава, де є гідність, верховенство права, свобода слова, і де антикорупційні органи працюють не під політичним тиском, а на благо суспільства.
Україна вже показала світові, що ми можемо бути сильними та незламними. Але справжня перемога — це не тільки перемога на полі бою. Це перемога в серцях і свідомості кожного українця. Вдячність може стати тією рушійною силою, яка об’єднає нас у цей вирішальний момент нашої історії. Вдячність і жертвам, і живим, і майбутнім поколінням — це те, що зробить Україну ще сильнішою.
Вдячність повинна стати не просто національною рисою, а стратегічним напрямом для відновлення та відбудови країни. Це культура підтримки, де кожен отримує те, що йому належить, і де жодна жертва не буде забута. Нам важливо розбудовувати економічну та соціальну систему, яка забезпечить гідне життя кожному, особливо тим, хто віддав багато заради нашої свободи.
Коли Путін розпочав так звану «спеціальну військову операцію», він заявив, що хоче «денацифікувати» і «демілітаризувати» Україну. Але що насправді означає денацифікація в його розумінні? Це фактично заклик до знищення українців як нації, до викорінення нашої національної ідентичності. Адже любити свою країну, пишатися її історією та культурою для нас, українців, є природним. І знищення цієї любові можливе лише через знищення самої нації. Тому війна, яку розв’язала росія, — це війна на знищення не тільки нашої держави, але й нашої культури, традицій і майбутнього.
Часто питання культури стає на останній щабель у пріоритетах суспільства. Але сьогодні це не той випадок. Культура — це основа нашої ідентичності, і саме вона відіграє вирішальну роль у нашому виживанні як нації. Українська культура зазнала величезних втрат, але водночас отримала нове дихання під час війни. Наша культурна спадщина — ключ до майбутнього, яке ми маємо захищати.
Ми повинні зробити все, щоб українська культура стала на перший план, щоб вона стала тим, чим ми можемо пишатися на міжнародній арені. Культура вдячності — це про повагу до наших традицій, до нашого минулого і до майбутнього поколінь. Вона також включає підтримку креативних індустрій, які можуть стати рушійною силою економічного розвитку.
Виклики та рішення
Сьогодні Україна стикається з екзистенційними викликами. Це не лише військова агресія з боку росії, але й глибока криза державних інституцій, низький рівень довіри до влади та соціальна нерівність. Корупційні ризики, спроби узурпації влади, дискредитація судової системи та демографічна криза також стоять перед нами. Що ж може об’єднати українців для подолання цих викликів і побудови квітучої України?
Одним із ключових принципів, закладених у Маніфесті, є вдячність до наших військових, ветеранів та всіх, хто допомагає наблизити перемогу. Без цієї вдячності ми не зможемо забезпечити належний рівень мобілізації і мотивації для захисту держави. Також важливо відзначити, що вдячність має бути проявлена й до державників, які працюють над реформами та збереженням нашого євроінтеграційного курсу. Це також включає презумпцію вдячності — принцип, який допоможе відновити довіру до державних інституцій і сприятиме єднанню суспільства.
Повага між тими, хто залишився в Україні, і тими, хто був змушений виїхати, між військовими і цивільними, між ветеранами та їхніми родинами — це основа національної згуртованості. Тільки завдяки цим відносинам, заснованим на взаємній повазі та вдячності, ми зможемо подолати наявні виклики і створити державу, що відповідає нашим високим ідеалам.
Економіка вдячності: бути багатими і сильними
Економічне підґрунтя є надзвичайно важливим для Держави Вдячності. Неможливо будувати вдячність у бідній країні. Тому ми повинні працювати над тим, щоб Україна стала економічно міцною державою. Ми маємо створювати умови для економічної свободи, розвитку малого та середнього бізнесу, залучати міжнародні інвестиції. Це не просто про зростання, це про економічну стабільність, яка дозволить нам будувати сильну державу, де вдячність буде реальністю, а не лише красивим словом.
Важливим аспектом є присутність міжнародного капіталу в Україні. Це створить робочі місця, приведе інновації та забезпечить захист з боку урядів країн, які інвестують у нашу державу. Вдячність має бути закладена і в економічні реформи — це про соціальне підприємництво, про підтримку ветеранів і тих, хто постраждав під час війни. Це наша спільна відповідальність і наш обов’язок.
Ми на порозі великих змін. І те, якою буде наша країна після перемоги, залежить від кожного з нас. Держава Вдячності — це наша відповідь на питання: «Як жити далі?» Це держава, де кожен громадянин відчуває свою цінність і важливість. Це держава, яка ставить вдячність у центр своїх дій, своїх рішень і свого майбутнього.
Маніфест Держави Вдячності — це запрошення до спільної праці. Це наша можливість створити Україну, яку будуть поважати в усьому світі. Україну, якою будуть пишатися наші діти й онуки. І це наша відповідальність перед тими, хто вже віддав усе заради цього майбутнього.
