Заквітчані українські хустки, що вже понад 100 років одягають жінки з канадського племені Крі, у знак дружби між переселенцями з України та місцевим корінним населенням, сьогодні стали ще й символом солідарності та підтримки.
Волонтерка Таня Кемерон, з Канади, популяризує хустки «кокум», а кошти вилучені з продажу – направляє на підтримку України. Вона розповіла нам, як шукає постачальників, хто замовляє в неї хустки та чим її вражають українці.
Жінки з канадського племені Крі вже понад 100 років носять українські хустки. Розкажіть будь ласка, як зародилася ця традиція?
Я дізналась про неї, на даль лише тоді, коли в Україні вже розпочалася війна. У дитинстві я пам’ятаю, як бачила ці квіткові хустки, і вони завжди були частиною культури нашої спільноти Крі тут, в Канаді. У нас їх називають «кокум», що перекладається з нашої мови як «бабусина хустина». Ці хустки походять від перших поселенців з України, які оселилися в преріях. У традиційному мистецтві мого народу, моєї нації завжди було багато малюнків квітів, тому ви можете побачити ці ж візерунки у нашій вишивці бісером, у нашому одязі. Історія свідчить, що ці хустки привезли українські жінки, які й подарували їх нашому народу в знак дружби. Саме так ми і з’явилися хустки кокум у нашій культурі.. Історія колонізації корінних народів у Канаді не дуже райдужна, проте стосунки між нашим народом та народом з України були дуже теплими, врешті-решт між нами багато спільного, землеробство, наприклад.
Ви продаєте українські хустки і кошти направляєте на підтримку України?
Ми купували хустки в українських магазинах тут, у Канаді, і вони сказали, що відправлятимуть гроші з виручки в Україні в якості пожертвувань. Це дуже важливо для нас. Потім я організовувала лотереї і спонукала людей долучатися до волонтерства: купувати і навпаки – надавати нам твори мистецтва корінних народів з квітковим орнаментом, такі як хустки «кокум»,
Я також додала кілька своїх хустин, і ми, продаючи їх, зібрали понад 2000 доларів. Кошти надіслали Канадському Червоному Хресту для підтримки України. У моєму маленькому містечку на північному заході Онтаріо, в Кенорі, дуже обширна українська громада. Займаючись тут збором коштів, розповсюдженням хустин кокум, я зустріла одну літню жінку, яка подарувала мені свою хустину, і розповіла, що вона українка. Ми поговорили. Її серце розривається від того, що відбувається в Україні, вона не може спокійно дивитися новини, і тому була вдячна мені за те, що я розповідаю про країну в Канаді та збираю гроші для гуманітарної допомоги. Тепер у мене з’явилась нова подруга.
Чому вирішили підтримувати Україну? Чому вам близька трагедія українського народу?
Коли я побачила новини, була дуже стурбована усім, що коїться. Мені важко дивитися на страждання невинних людей і спостерігати за тим, як Росія намагається позбавити Україну її суверенітету, але окрім цього ми бачимо неймовірну мужність українців, які відстоюють право на життя у своїй країні.
Потім дізналася про стосунки між корінними народами та українськими поселенцями. Відверто до цього не знала про такий зв’язок, а просто хотіла отримати цю хустину, щоб підтримати народ України. Я розмістила допис про це у своїх соціальних мережах. І люди почали писати мені повідомлення та просити, щоб я купила їм теж кілька хустин. Це було просто неймовірно.
Чи є у Канаді майстрині, які створюють українські хустки чи ви їх замовляєте з України?
Коли я дізналась, що хустки кокум мають українське походження, зв’язалася з українськими магазинами по всій Канаді, щоб придбати їх якнайбільше, оскільки жінки з-поміж корінних народів у моїй спільноті хотіли отримати їх і носити на знак солідарності з Україною.
Я придбала більше 100 хусток у різних магазинах по всій Канаді, а потім я почала шукати інші магазини, в яких продавалися ці хустки. Думаю, багато з них було імпортовано саме з України, тому тепер їх дуже важко отримати через труднощі у доставці. Я розмовляла із власницею магазину в Україні, і вона сказала, що не може надіслати мені товар, бо поштова система в наразі майже не працює. Вона зазначила, що спробує відправити мені поштою дві хустини, проте не знає, чи взагалі я їх зможу отримати. Я тоді відповіла, що якщо все вийде — це буде чудово, якщо ні – я все зрозумію. Хустки досі не отримала, проте якщо мої «вкладення» в її бізнес допомогли, я щиро рада, що допомогла чим змогла.
До речі, у нас з волонтерами є онлайн-група, там ми обговорюємо де можемо придбати ці хустки. Я їм розповідала, що знайшла кілька постачальників, проте відмовилася від їхніх послуг через те, що вони з Росії та Китаю. А я не підтримуватиму ці країни. Зараз почала роздумувати над тим, чи можуть такі хустини продаватися у Польщі? Крім того, Польща приймає багато біженців з України, і якщо вдасться знайти постачальника там, то я зможу з радістю розповсюджувати їх тут, у Канаді.
Хто, крім вас, підтримує українців, купуючи хустки? Чи це лише представники корінного населення Канади? З яких регіонів надходять замовлення?
Думаю, багато хто робить теж саме, що і я. Бачу у своїх соціальних мережах, різні підприємства, що належать власникам-вихідцям з корінних народів, і вони роблять пожертвування Україні від продажів своїх хустин. По всій країні люди допомагають тим, чим можуть.
Більшість покупців хустин – це представники корінних народів інших регіонів Канади. Люди «перших націй» та Британська Колумбія, Онтаріо також регіон, в який я надіслала величезну кількість посилок, але взагалі – вся Канада. Це вийшло далеко за межі мого маленького містечка, я постійно відправляла хустки поштою, як тільки-но отримувала їх.
У вас слов’янське ім’я. Чи маєте ви українське коріння? (якщо так, то у якому регіоні України проживали ваші предки)
На жаль, ні. Є така кантрі-співачка і мій тато любив її музику, і її ім’я Таня Такер, тож ось звідки у мене ім’я Таня. Особисто у мене немає родичів в Україні, я – корінна американка.
Чи самі були в Україні?
Ні, я ще жодного раз не покидала свого континенту. Я планую поїхати у подорож, поїхати за кордон. Я роздумую над Грецією чи Португалією, і до речі вчора ми дивилися на карту і казали “ну, Україна теж десь там, чому ні”. Тепер я дуже хочу поїхати та подивитися цю гарну країну.
Що ви чули про Україну до початку війни?
Багато чула про Україну. Я народилась і виросла у Вінніпезі, де дуже обширна українська громада. Ми були друзями і відвідували домівки одне одного. Також наші шкільні вчителі багато розповідали про Україну.
Хочу сказати, що я дуже духовна людина. Моя система переконань полягає в тому, що ми дуже пов’язані зі своєю землею, водою і тому коли я думаю про ваш народ, який просто намагається захистити свою землю і ваш суверенітет, я відчуваю ваш біль і багато молюся за народ України.
