Україна в прагненні приєднатися до ЄС повинна синхронізувати власне законодавство до вимог Євросоюзу, налагодити такі стандарти і умови для усіх груп людей, щоб кожен почувався в нашій державі комфортно, впевнено, вільно, незалежно. Одна з таких груп, яка потребує додаткової уваги – люди з інвалідністю. Потрібно сформувати нові правила взаємодії з людьми з інвалідністю не у форматі патерналізму, жалю, а у форматі створення гідних, повноцінних умов для якісної самореалізації.
На цьому наголосила Оксана Жолнович, міністр соціальної політики України під час круглого столу «Працевлаштування людей з інвалідністю: європейські перспективи в Україні».
«Ми розуміємо, що сьогодні повномасштабна війна, і ті руйнування, які ми бачимо, кожен день приносять, як для наших захисників, так і для цивільного населення величезну кількість травм. Україна після перемоги, буде країною з великою кількістю людей, що матимуть різного роду інвалідність. Це наша реальність, з якою ми повинні: по-перше, навчитися жити, по-друге, прийняти її, по-третє, зрозуміти, що наше суспільство має сформувати нові правила взаємодії з людьми з інвалідністю не у форматі патерналізму, жалю, подачок, невеликих виплат, а у форматі створення гідних, повноцінних умов для якісної самореалізації. Ми повинні дуже чітко розуміти, що кожен член нашого суспільства це цінний ресурс, який ми повинні задіяти для побудови кращої України», – сказала Оксана Жолнович.
За її словами кожному, хто цього потребуватиме необхідно буде дати повний комплекс інструментів, щоб відбулась якісна, вчасна, повноцінна реабілітація та забезпечити можливості перенавчання і здобуття нових додаткових навичок, на заміну тих, які не можуть бути використанні в зв’язку з обмеженням функціонування. Окрім того потрібно забезпечити набір послуг, підтримки, який дозволить людині працевлаштуватися, реалізуватися і відчувати себе повноцінною частиною суспільства і приносити користь нашій державі.
«Власне ці завдання і є основними, які ми перед собою ставимо, як міністерство, як уряд, спільно з парламентом. Ми розуміємо, що ті інструменти, які сьогодні використовуються, вони на жаль, не дуже дієві. Відповідно ми розуміємо, що нам потрібно змінювати насамперед підходи, правила взаємодії. Потрібно повністю змінювати і філософію, і підходи до всіх видів працевлаштування, зокрема, людей з інвалідністю», – сказала міністр.
5 основних завдань Мінсоцполітики у сфері зайнятості осіб з інвалідністю:
- Збільшити ресурс, щоб наростити кількість підтримки для людей з інвалідністю. Дати можливість роботодавцям обирати: або він підтримує людей з інвалідністю внеском, або готовий виконати квоту з працевлаштувати людей з інвалідністю, або ж він готовий ставати соціальним підприємством, збільшувати кількість людей з інвалідністю на своєму підприємстві і отримувати додаткову адресну підтримку саме для працевлаштування людей з інвалідністю. Це перший блок. Він пріоритетний.
- Збільшити інструментарій підтримки. Про що мова? Сьогодні формальний підхід до працевлаштування людей з інвалідністю виливається в тому, що роботодавець подає вакансії в службу зайнятості, там відписують листом, що на жаль на ці вакансії не маємо людей з інвалідністю. На тому весь етап пошуку і працевлаштування завершується. Це не допомагає нікому ні державі, ні людям, ні роботодавцям. Відповідно, ми хотіли б, щоб в процесі працевлаштування і пошуку роботи для людей з інвалідністю та підтримки і допомоги бізнесу, який би хотів працевлаштувати таких людей, ми використовували всі можливі ефективно діючі інструменти. Тут мова йде і про приватні агентства зайнятості, які б на рівних із службою зайнятості могли конкурувати за людину з інвалідністю, щоб її працевлаштовувати і утримувати необхідну винагороду, якщо вони забезпечать якісну, гідну, високооплачувану роботу для таких людей.
- Соціальний супровід, По дорозі до роботи людина, яка втратила функціонування потребує підтримки, переналаштування, розуміння свого шляху та повернення віри в себе. Наприклад, про якісь облаштування додаткового спеціального місця, якщо мова йде про опорно-руховий апарат чи якісь інші певні обмеження функціонування. Такого ж супроводу потребує і роботодавець, бо дуже часто він не знає, як взаємодіяти. Має велику кількість страхів, упереджень, які варто розвіяти.
- Адресна підтримка. У нас існують певні податкові пільги, і т.д., але вони ніяк не прив’язані до конкретної людини, і до конкретного працевлаштування. Субсидовані робочі місця, повернення частини заробітку, якщо роботодавець розуміє, що людина не може віддаватись на повний функціонал. Саме така прив’язка й адресність з нашого погляду також є надзвичайно важливою. Вона допоможе зробити більш цікавим трудовий ресурс людей з інвалідністю для потенційних роботодавців.
- Розширення спектру соціальних підприємств. Ми сьогодні маємо чудесні ініціативи, маємо прекрасні невеликі компанії, і IT-компанії, і такі в сфері обслуговування компанії, які показують чудові приклади залучення людей з ментальними порушеннями, залучення людей з іншими різними обмеженнями функціонування. І це дає результат. Але, на жаль, ми не просуваємо цей соціальний бізнес, у нас немає культури сприяння цьому соціальному бізнесу. Сьогоднішня модель, коли таким бізнесом вважається тільки підприємство, що засноване громадською організацією, вона вже не релевантна. Ніякий бізнесмен не створює спочатку організацію громадську, а потім підприємство. Люди починають працювати, розвиваються, стають на ноги і починають розуміти, що готові частку соціальності вкладувати в щось суспільно корисне.
