Повномасштабне вторгнення та геноцидна війна росії проти України пришвидшила надання статусу кандидата. Нині щоб перейти від статусу кандидата до вступу треба докласти чимало зусиль.
« Громадські активісти, представники уряду, ВРУ та все експертне середовище об’єдналися у одну «національну збірну», щоб «вигризти» статус кандидата та перейти до політики з питань розширення усіх інструментів, включно з фінансовими, які нам дає статус кандидатства, – сказала очільниця Мережі захисту національних інтересів Ганна Гопко під час дискусії «Рекомендації ЄС щодо кандидатства: де ми є і що пріоритизувати?» – У нас з Європою давні зв’язки і спільно з Альоною Гетьманчук ми ставили собі «дедлай», що до 2029 року обов’язково Україна стане членом Європейського Союзу та НАТО. Чому 2029 рік, бо це було б 600-річчя з моменту зустрічі в Луцьку королівських династій Європи. Це були такі міжекспертні жарти. Повномасштабне вторгнення та геноцидна війна пришвидшила багато процесів надання статусу кандидата. Зараз, коли ми говоримо за який час ми можемо перейти від статусу кандидата до вступу, ми розуміємо, що набуття членства станеться значно швидше, ніж у 2029 році й це накладає велику відповідальність».
Ще чотири ключової тези із виступу:
Щодо призначення очільника САП
У Європі нам робили зауваження щодо нерішучості по антикорупційнім заходам.
Хочеться бачити незалежного генпрокурора без політичних зав’язок чи проросійських біографій. Тому не хочеться щоб відповідальність не перед західними партнерами, а перед тими, хто зараз на передовій, змушувала нас до проактивних кроків. Це ключовий наш моральний імператив для того як стратегічно просувати наші євроатлантичні, закріплені в конституції, цілі.
Про російську пропаганду
Дуже важливо ухвалити ряд законів: щодо заборони російської пропаганди, символіки, посилення захисту української мови, заборони відтворення фонограм та кліпів російських співаків. Я сподіваюся, що російська п’ята колона цього разу не завадить. Нам треба зрозуміти, що ухвалення законів, які є зобов’язаннями перед ЄС ми повинні зробити так, щоб не поставити під загрозу якість нашого законодавчого поля та не завдати шкоди національним інтересам.
Про законодавство щодо нацменшини
Завдання зрозуміле: ухвалити закони, які відповідають нашій Конституції, міжнародному праву, європейським цінностям, та гармонійно поєднати з іншими законами України, які відповідають національним інтересам. Саме так це відбувалося, коли ми ухвалювали закон про корінні народи, який вносив президент і фактично консенсусом парламент його ухвалив.
Зараз з редакцією закону про національні меншини, яка вже пройшла громадські обговорення, і могла бути ухвалена ще минулого року відбуваються дивні речі. Прогресивна та експертна спільнота не залучена до її обговорення. Замість терміну «національні меншини», який фігурує в нашій конституції, міжнародному праві ми бачимо проштовхування «сурогатного терміну» «національні спільноти». Такого у вимогах ЄС немає! ЄЧ говорить саме про національні меншини, тому я вважаю, що не треба спотворювати фахові напрацювання і вимагати швидко їх ухвалювати!
Про національні інтереси та проросійських лобістів
Потрібно відстоювати власні національні інтереси. Це дуже важливо, бо за період 8-го скликання, після революції Гідності, багато спроб зокрема Угорщини штучно нав’язувати Україні те, що суперечить законодавству ЄС. Я вважаю, що ЄС не має бути заручником певних «хотєлок» однієї держави, яка робить спроби підриву санкційної політики ЄС. Ми маємо відстоювати і Законодавство, і Міжнародне право.
Інший приклад: російські лобісти в час війни починають шукати можливості впливу для блокування державницьких рішень. Наприклад, Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України». Його чомусь називають «антиєвропейським», хоча він про звільнення нашого книжкового ринку від впливу «русского міра». Сподіваюся, президент підпише його, адже 306 депутатів дали свої голоси. Правильним буде створити особливі європейські сили, які будуть продовжувати адвокатувати інтереси України за кордоном, щоб представники «русского міра» не могли прикриватися антиєвропейськими нормами і називати закон так, щоб проштовхувати свої речі.
