Зміна ставлення до західних фірм, які працюють в Росії, поступово перетворюється на тренд. А от компанії, які пішли першими, можуть виграти від цього чи не найбільше. Про що йдеться?
Путінська армія веде війну на знищення українців шістнадцять місяців поспіль. Світовим брендам уже немає сенсу приховувати свій бізнес у Росії. Список західних компаній, які обрали роботу на державу-спонсора тероризму, загальновідомий. Багато з них чітко дали зрозуміти, що виходити з російського ринку не збираються.
Торік здавалось, що для світових компаній ведення бізнесу в Росії так і залишиться безкарним. Низка компаній навіть не виключала повернення на російський ринок.
Але війна продовжується, і з кожним днем жертв стає все більше. Громадськість та окремі союзники України роблять все, щоб цим компаніям стало некомфортно працювати в РФ, а в майбутньому вони стали токсичними для інвесторів та державних замовників у всьому світі.
І це вже дає свої перші плоди. Один з найбільших світових виробників харчових продуктів Mondelez зіткнувся з бойкотом своєї продукції у західних країнах після потрапляння до українського списку міжнародних спонсорів війни.
Зміна ставлення до західних фірм у Росії поступово перетворюється на тренд. Водночас добросовісні компанії, які вийшли з РФ у перші ж місяці вторгнення, можуть отримати вигоду за свій вибір під час стягнення російських активів та відбудови України.
Допомога Росії не лише податками
На початку великої війни більшість західних компаній шукали можливості пересидіти бойові дії, не виходячи з російського ринку. Вони посилались на свою нібито відповідальність за своїх російських працівників, контракти, продовольчу безпеку тощо.
В Кремлі теж зробили вигляд, що залишать бізнес поза політикою, але це виявилось брехнею. Все більше податків у Росії тепер іде на армію, і все менше – на гуманітарні потреби.
Вся російська економіка почала працювати на війну, тож західні компанії в РФ перетворились на співучасників агресії.
У 2022-му році бюджетні витрати на армію та силовиків у Росії зросли на 60%. Тож тепер щонайменше кожен третій рубль західних компаній, сплачений у федеральний бюджет, пускають на вбивство українців та підтримку путінського режиму.
Порахувати суми спонсорування російської армії західними компаніями нескладно. Лише австрійський банк Райффайзен торік сплатив у бюджет РФ 560 млн євро. Принаймні третина від цієї суми могла піти на закупівлю ракет або виплату зарплат російським військовим.
«Через втрату клієнтів на світових ринках Росія все більше фінансує війну коштом внутрішніх резервів, зокрема податками західних фірм. Ми порахували, що податків міжнародних компаній, які залишаються в Росії – а це 18 мільярдів доларів на рік – достатньо для повного фінансування двох місяців війни в Україні», – сказала ЕП співзасновниця коаліції В4Ukraine Наталя Попович.
Мілітаризація російської економіки змусила покинути Російську Федерацію навіть ті компанії, що спочатку прикривались гуманітарними цілями.
Наприклад, німецький нафтогазовий гігант Wintershall Dea спочатку відмовлявся виходити з РФ, бо його присутність нібито важлива для енергетичної безпеки Європи. Проте у січні 2023 року фірма оголосила про вихід, бо «агресивна війна Росії не сумісна із цінностями компанії».
Але є корпорації, які приймають кремлівські правила гри та своєю діяльністю допомагають окупантам. І не лише наповнюючи російський бюджет своїми податками.
Угорський банк OTP та австрійський Райффайзен видають пільгові позики військовим та кредитні канікули, мотивуючи людей йти на війну. Французька мережа супермаркетів Auchan постачала на фронт продукти російським військовим.
Американська Schlumberger обслуговує російські родовища з нафтою та газом. Це велика допомога для Росії, адже до 2022 року країна так і не навчилась самотужки бурити складні свердловини.
Зрештою, майже всі західні компанії, які навіть з гуманітарних міркувань не вийшли з Росії, беруть участь у мобілізації, роздаючи повістки своїм співробітникам та зберігаючи за ними робочі місця.
Сотні західних фірм займали вичікувальну позицію та обіцяли покинути РФ в майбутньому або суттєво скоротити діяльність: Philip Morris, Raiffeisen bank, Mondi, Mondelez, Unilever тощо.
Але робота в Росії залишалась безкарною, тож свої обіцянки ці компанії виконувати не поспішають. До того ж Кремль навмисно ускладнює виведення капіталу, даруючи цим фірмам аргумент для подальшої роботи на своєму ринку.
В один момент топ-менеджери низки західних корпорацій ніби вирішили, що виходити взагалі не обов’язково. Репутаційні втрати деякі компанії компенсують значним нарощенням прибутків на російському ринку. Простір для зростання продажів у Росії з’явився після виходу звідти конкурентів та зниження імпорту.
За даними Київської школи економіки (КШЕ), у 2022 році Ritter sport збільшила виручку на 91%, Mondelez – на 38%, Japan tobacco – на 26%, Mars – на 20%, Mondi – на 15%.
Найбільшу вигоду отримав Райффайзен банк, який за рік війни наростив прибутки в Росії вчетверо.
Хвиля бойкотів
З кожним місяцем масштаб злочинів росіян зростає. Прагнення компаній попри все продовжити заробляти на ринку РФ починає конвертуватись у реальні проблеми для бізнесу. Перш за все у тих країнах, які найбільше підтримують Україну.
Яскравий приклад – данська компанія Rockwool, яка постачала звукоізоляцію Міноборони РФ. Взимку у Данії розгорівся скандал через те, що ця компанія досі продовжує працювати в Росії.
Вже у травні парламент міста Копенгаген проголосував за виключення з муніципальних тендерів компаній, які працюють на РФ, включаючи Rockwool. Намагаючись зберегти російський ринок, виробник теплоізоляції фактично втратив замовлення від одного з найбільших забудовників на батьківщині.
«Ми прийняли понад 3000 українців і стали містом-побратимом Києва, що зробило наші зв’язки тіснішими. Ми, як муніципалітет, зобов’язані не вести справи з компаніями, які ведуть бізнес в Росії», – сказав мер Копенгагену Крістіан Люткен.
Ефект може бути сильнішим, якщо до бойкоту долучаться інші великі міста, що підтримують Україну: Париж, Берлін, Лондон, Нью-Йорк тощо.
Наслідки рішення залишитись у Росії відчуває і данський виробник взуття Ecco. Як пише газета Copenhagen post, на річницю вторгнення в Україну штаб-квартира компанії зазнала нападу.
Для того, щоб компанії-спонсори путінського режиму стали відомими на весь світ, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) створило список міжнародних спонсорів війни. До нього увійшли всі корпорації, які надають суттєву пряму чи опосередковану підтримку Росії.
Потрапляння до цього списку не призведе до перевірок компаній, обшуків або конфіскації їхнього майна, але спонукає до бойкоту громадськість та дружніх до України західних політиків.
Саме так сталося з американською корпорацією Mondelez, якій належать такі бренди як Oreo, Jacobs, Milka та низка інших. Це – один з найбільших у світі виробників харчових продуктів.
Компанія не тільки залишилась в Росії, але й наростила свою діяльність, тож закономірно потрапила до списку спонсорів війни НАЗК. Після цього вона зіткнулася із бойкотом своєї продукції у Швеції та Норвегії.
Від ведення справ із виробником солодощів відмовились найбільші парки розваг, футбольні асоціації, залізничні, суднохідні та авіаційні компанії, ритейлери, муніципалітет міста Гетеборг та меблевий гігант IKEA.
Розуміючи ризики, компанії, які залишились у Російській Федерації, намагаються уникнути потрапляння до українського «чорного списку».
За даними співрозмовників ЕП в українській владі, головні офіси кількох західних компаній після внесення до списку спонсорів війни звертались до НАЗК з пропозицією вилучити їх в обмін на «добрі справи». Наприклад, донати на ЗСУ та в урядові фонди.
Одна з торговельних мереж, намагаючись компенсувати негатив від свого потрапляння у список, зібрала великих українських постачальників продовольства та запропонувала їм «найкращі полиці у європейських супермаркетах на пільгових умовах». Проте українські виробники від пропозиції відмовились.
Продовольчих торговельних мереж у списку НАЗК всього дві: «Ашан» та «Метро».
Ставлення до спонсорів війни змінюється не тільки у споживачів та підрядників, але й в інвесторів. Вони бачать в роботі на російському ринку ризики та враховують це у своїх фінансових планах.
«Сьогодні активність компанії на російському ринку – це її вразливість. Непередбачуваність політики Росії з кожним місяцем зростає, і це ризик для західних компаній, які досі там залишаються і можуть в будь-який момент втратити бізнес.
Всі очікували, що акції компаній, які вийшли з Росії, падатимуть через збитки. Але вийшло рівно навпаки. Акції добросовісних компаній стали більш стабільними, бо вони вже пережили вихід з РФ. А цінні папери тих компаній, що залишились в Росії, стали більш ризиковими», – пояснює заступниця керівника апарату НАЗК із питань санкційної політики Агія Загребельська.
Ставлення до окремих компаній-спонсорів війни на заході стає гіршим, але вийти з РФ із малими втратами вже не вийде. З грудня минулого року, щоб продати свій бізнес у Росії, треба отримувати окремий дозвіл Мінфіну РФ, зробити знижку на активи 50% та ще й сплатити додатковий податок.
Виходить, що західні компанії, які одразу засудили Росію як агресора та вийшли з російського ринку в перші місяці великої війни, таких проблем не мають. А ті, що займали проміжну позицію, приречені принижуватись перед російською бюрократією та терпіти репутаційні удари на заході.
Вийти з Росії – вигідно
Торік Росія поставила західні компанії перед вибором: або стати співучасником злочинів проти України, або виходити з ринку та терпіти збитки. За даними КШЕ, близько 1500 міжнародних компаній обрали останній варіант. Вони покидали стратегічні ринки, вимушено продавали заводи за безцінь або просто недоотримували прибутки.
Фактично ці компанії зазнали збитків через свою соціальну позицію та державний рекет з боку Кремля.
«Росія творить не тільки військове та гуманітарне, але й економічне лихо – як для України, так і для фірм, які покинули Росію. І саме за її рахунок можуть бути компенсовані всі збитки» – вважає бізнес-омбудсмен Роман Ващук.
«Країна-агресор має розплатитись не лише за збитки, але і за неотримані прибутки. Західні компанії, які постраждали внаслідок агресивних дій російської влади, мають право претендувати на відшкодування цих збитків. Їхні юристи можуть допомогти урядам розробити рішення для конфіскації російських грошей» – наголошує Ярослав Сидорович, співзасновник ГО “Мережа захисту національних інтересів «АНТС».
Коли Україна отримає заморожені російські активи, почнеться масштабний процес відбудови з багатомільярдними проєктами, до якого будуть залучати й великі міжнародні компанії.
Витрати сотень мільярдів доларів на будівництво будинків та інфраструктури може принести неабиякі прибутки західним фірмам. Американська газета The New York Times називає Україну «найбільшим у світі будівельним майданчиком», за який вже готуються конкурувати тисячі компаній.
Але допустити до великих замовлень можуть не всіх. Відсутність у компаній бізнесу в Росії може стати одним з головних критеріїв допуску цих компаній до проєктів відбудови. Важко уявити, щоб, наприклад, італійського виробника цементу Buzzi Unicem, який працює з Міноборони РФ, допустили до контрактів з відновлення житлових кварталів Маріуполя.
Компанії не повинні заробляти і на агресії проти України, і на її відбудові, тож західним фірмам уже зараз потрібно робити вибір.
«Ми закликаємо компанії, які покидають Росію, вже зараз робити бізнес з українцями та пріоритезувати Україну як напрям для інвестицій серед своїх груп компаній. Інвестувати у вільну, демократичну та процвітаючу Україну після перемоги – привабливо і прибутково», – сказав Президент Американської торговельної палати Андрій Гундер.
Але «золотої лихоманки» може і не статись, якщо заморожені російські гроші не будуть конфісковані на користь України. Активи центробанку РФ досі захищені суверенним імунітетом, а яхти олігархів – правом власності.
Україна матиме набагато більше шансів на отримання репарацій, якщо заручиться підтримкою інших зацікавлених сторін.
«Залучення міжнародних компаній, які вийшли з РФ, до дискусії про стягнення російських грошей на користь постраждалих могло б суттєво посилити позиції українського народу та наблизити момент настання справедливості. Українські дипломати та НАЗК вже працюють над цим», – сказала Загребельська.
З іншого боку, західні компанії не захочуть працювати в Україні та докладати зусиль для стягнення репарацій, якщо не будуть проведені реформи для поліпшення бізнес-клімату. Тому велика частина відповідальності лежить на українській владі.
«Україна могла б створювати символічні та практичні заохочення для тих, хто виходить з РФ – від пом’якшення податків в майбутньому до залучення в привабливі інвестиційні проекти, пов‘язані з відбудовою нашої інфраструктури та підсилення людського капіталу. Зокрема, шлях цьому могла б відкрити реформа, над якою наша країна працювала перед вторгненням – концесія та державно-приватне партнерство», – зазначила Наталя Попович.
Матеріал створений у рамках проєкту АНТС «Російські активи як джерело відновлення української економіки», що реалізується в співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).
