Путін вже 15 місяців намагається довести світу, що не воює з Україною, а проводить «спеціальну воєнну операцію». Росія заперечує перехід економіки на воєнні рейки та вдає, що все йде за планом, пише Економічна правда.
Однак по той бік залізної завіси окупанти збирають на війну всі можливі ресурси та витрачають рекордні кошти на посилення армії.
Головна мета західних санкцій проти Росії – унеможливити фінансування війни, але поки що це зробити не вдається. РФ досі нарощує воєнні витрати, збільшує випуск військової продукції та знаходить шляхи для імпорту заборонених компонентів.
Скільки Росія витрачає на війну
У 2023 році Росія витратить з федерального бюджету 29 трлн руб або 362 млрд дол. На армію та силовиків закладено рекордні 9,4 трлн руб. Це на 60% більше, ніж у 2021-му році.
Тобто, кожен третій рубль з федерального бюджету йде на війну в Україні або підтримку режиму.
Проте це лише вершина айсберга, адже частину воєнних грошей замаскували під витрати на освіту, соціалку, підтримку економіки або регіонів.
Наприклад, це стосується фінансування пропаганди. Федеральний бюджет витрачає 118 млрд руб на державну підтримку ЗМІ. Ще 20 млрд рублів направлять організації «Институт развития интернета», яка спонсорує пропагандистський контент.
Для «патріотичного виховання молоді» через міністерство освіти РФ виділять 40 млрд руб – в 6 разів більше, ніж у 2022 році. Гроші спрямують організаціям, які пропагуватимуть школярам російську ідеологію. Одна з них працюватиме на окупованих українських територіях.
Через програми підтримки економіки з бюджету РФ виділять понад 200 млрд руб для «Роскосмосу», який фактично є частиною російського ВПК. Компанія виробляє військові супутники та підтримує навігаційну систему ГЛОНАСС, за допомогою якої наводять ракети, та має власні збройні формування.
Бюджетні кошти, призначені для регіонів, теж мобілізовані для війни. Близько 550 млрд руб дотацій спрямують окупаційним адміністраціям в Донецькій, Луганській, Запорізькій, Херсонській областях та АР Крим. Ці кошти колаборанти витрачатимуть на власний розсуд.
На місцеві бюджети по всій Росії частково поклали і соціальні витрати на військових. Регіони зі своєї кишені виплачують по 1-3 млн руб сім’ям за кожного убитого земляка-окупанта.
Ще частину соціалки, наприклад щомісячні пенсії ветеранам-інвалідам, виплачуватимуть із загальноросійського Соціального фонду, який спонсорується державою.
Це не вичерпний список воєнних витрат, на які знайшлися кошти в російському бюджеті. Ще частина грошей мобілізована з рахунків приватних та державних компаній.
Наприклад, як показало розслідування ВВС, державний «Газпром» завербував на війну своїх охоронців та сформував із них підрозділи «Поток», «Редут» та «Факел». Так само «Роскосмос» вербує співробітників у власний батальйон «Уран».
Поборами з бізнесу фінансується «Фонд Ахмата Кадырова», який комплектує чеченські «добровольчі угруповання». Також місцеві бізнесмени підтримують «приватну воєнну компанію» очільника тимчасово окупованого Криму Сергія Аксьонова.
Звідки стільки грошей
Збільшення воєнних витрат мало би призвести до суттєвого скорочення інших програм та дестабілізації економіки, але поки що Москві вдалося цього уникнути.
Хоча витрати федерального бюджету перевищують доходи, його дефіцит не є критичним. Діри закривають із «кубишечки» – Фонду національного добробуту (ФНБ). На його рахунках зараз лежить 12 трлн руб, які Кремль останні роки збирав з понаднормових нафтових доходів.
Російській владі також вдається залучати більше грошей, позичаючи рублі у власних громадян, банків та підвищуючи податки для бізнесу.
Торік Кремль підвищив податок на видобуток корисних копалин. Лише з газових, нафтових та вугільних компаній у 2023-му році російський бюджет отримає додатково майже 1 трлн руб.
Затягування пасків торкнеться й іншого великого бізнесу. Мінфін РФ планує зробити «разовий збір» з прибутків з приватних компаній, який додасть бюджету ще 300 млрд руб. Також влада підвищить акциз на тютюнові вироби та отримає з цього додаткові 100 млрд руб.
Для покриття воєнних потреб податківці стали жорсткіше «трясти» представників бізнесу. Кількість «податкових претензій» з 2021 року зросла на 80%.
Податкова істерія торкнулась і західних компаній, які досі залишаються в РФ. Російські відомства звинувачують французькі «Ашан», «Леруа Мерлен» та «Декатлон» в ухиленні від сплати податків та готують перевірки.
Загалом у Росії досі залишається близько тисячі західних компаній. Вони продовжують працювати в РФ, генерувати десятки мільярдів доларів виручки та сплачувати податки у федеральний бюджет, який все більше грошей спрямовує на війну та все менше – на соціальні програми і розвиток.
У пропозиціях до 11-го пакету санкцій Євросоюзу була ідея стимулювати вихід західних компаній з російського ринку, але поки вона не отримала достатньої підтримки.
Ще одним «західним» джерелом поповнення воєнного бюджету агресора є звичайна торгівля. Санкційний режим дозволяє російським компаніям продавати США, ЄС та Британії окремі товари та нарощувати прибутки.
У 2022 році лише з продажу металів та алмазів західним країнам Росія отримала 20 млрд дол. І агресор продовжує заробляти, адже ці товари так і не потрапили під заборону.
Технологічне ембарго досі діряве
Знайти кілька трильйонів доларів – лише половина справи. Для ведення війни росіянам потрібен доступ до західної електроніки. Без неї неможливо виробляти сучасні російські ракети, літаки, безпілотники, радари та танки.
За весь минулий рік західним країнам так і не вдалося повністю перекрити Росії доступ до своїх технологічних компонентів. Досі існують способи обходу ембарго, яких вистачає для виробництва деякої техніки.
Перший спосіб – легальний. Деяку електроніку росіяни отримують, розбираючи побутову техніку. Українці вже знаходили в російських танках деталі від холодильників та промислового обладнання.
Другий спосіб – напівлегальний. Постачання до РФ відбуваються через нейтральні країни. Які саме – визначити нескладно. Експорт напівпровідників у Росію з Туреччини, Вірменії, Киргизстану, Казахстану та Сербії зріс у десятки разів. Жодна з цих країн не є виробником мікрочипів, вони відіграють роль посередників.
Контролювати перепродаж критичних компонентів складно, адже неможливо визначити кінцевого споживача. Ба більше, в залежності від рівня контролю технологій, росіяни всіляко маскують сліди.
Керівник центру «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар розповів, що вони спільно з Інститутом чорноморських стратегічних досліджень відстежили, як громадяни ЄС з російськими прізвищами створили у Швейцарії компанію, перереєстрували її у Кремнієвій долині США, а потім заснували спільне підприємство з оборонною компанією EDGE в Об’єднаних Арабських Еміратах.
Нове підприємство займається розробкою безпілотників та антидронових технологій. Таким чином топменеджмент компанії з російським та білоруським корінням отримав цілком легальний доступ до критичних компонентів із західних країн та теоретичну можливість направити їх в Росію через ОАЕ.
На крайній випадок існує повністю нелегальний спосіб. З 2012 року у США відбулося з десяток гучних судів над російськими агентами, які причетні до контрабанди товарів для російського ВПК на десятки мільйонів доларів. Після повномасштабного вторгнення ловити російських агентів на заході стали частіше.
Одна підконтрольна ФСБ мережа вивезла 22 тонни німецького обладнання. Інша – переправляла в Росію мікропроцесори для супутників та ракет через компанії-прокладки в Німеччині та ОАЕ. Контрабандистів ловили і в Естонії при спробі переправити 20 ящиків з американськими патронами для снайперських гвинтівок.
І це не повний список гучних справ 2022 року. Що робити з цим усім – велике питання.
«Спроби вводити санкції проти окремих компаній призводить до ефекту Змія Горинича – щойно відрубаєш одну голову, на її місці виростає три. Підставні компанії виникають пачками кожного дня, і простір для такої діяльності неможливо закрити.
Не спрацює й ідея білих і чорних списків компаній, з якими можна або не можна проводити операції. Лише повна заборона експорту та реекспорту цих товарів до Росії матиме ефект», – сказала ЕП радниця Ради економічної безпеки України Олена Юрченко.
Україна пропонує для початку уніфікувати список заборонених товарів у західних країнах. Як пояснив ЕП радник Офісу президента Владислав Власюк, списки товарів подвійного призначення в ЄС та США відрізняються. Те, на що наклали заборону Сполучені Штати, може бути дозволене для експорту з Євросоюзу, і навпаки.
Російський ВПК ще живий
З введенням санкцій росіянам складніше та дорожче виробляти військову техніку. Потужностей російського ВПК не вистачає, щоб повернути оснащення армії принаймні на рівень 24 лютого 2022 року. Про це свідчить розконсервація 70-річних радянських танків Т-55.
Українська армія знищує ворожу техніку Росії швидше, ніж вона встигає її будувати. Водночас катастрофи у російському ВПК через санкції не сталося. Виділених трильйонів рублів та дірок в ембарго вистачає, щоб підтримувати виробництво та продовжувати війну.
Дані Міноборони України свідчать, що за рік повномасштабної війни росіяни під санкціями змогли збудувати понад 500 крилатих ракет.
«Західні технології потрібні росіянам здебільшого для високоточної зброї та обладнання. Що стосується більш примітивного озброєння або спорядження для ведення оборони, наприклад снарядів та артилерії, в Росії завжди був повний цикл виробництва», – зазначив експерт з питань оборони, колишній військовий аташе Грузії у США Арчіл Цинцадзе.
Те, що російський ВПК «живий» видно і по показниках офіційної російської статистики, зазначила Лідія Лісовська, аналітик проєкту АНТС «Російські активи як джерело відновлення економіки України».
За її словами, в першому кварталі 2023 року виробництво в Росії біноклів, монокулярів та інших оптичних приладів зросло на 73% від аналогічних показників 2022 року. На 40-110% також зросло виробництво радіолокаційної, радіонавігаційної продукції, апаратури дистанційного керування, комп’ютерів, електродвигунів, генераторів, акумуляторів, спеціального одягу та взуття.
Це може свідчити як про заміщення продукції, яка раніше імпортувалась із західних країн, так і про збільшення виробництва для армії.
Про зростання військового виробництва свідчать й інші опосередковані показники. Завод з виробництва безпілотників у Дубне перейшов на роботу в три зміни. А «Смоленский авиационный завод», який виробляє крилаті ракети, планує збільшити кількість співробітників з 2000 до 4300.
В цей же час деякі західні компанії прямо допомагають російському ВПК.
Наприклад, розслідуванняThe Insider показало, що німецькі компанії Jakob KECK Chemie GmbH та Salamander SPS GmbH, а також італійська Tacchificio Campliglionese постачають товари для виробництва військових берців російській компанії «Донобувь».
Італійська Minelli Carmello постачала верстати для виробництва бронежилетів, а французька Marchante надавала техніку для компанії «Курганприбор», що виробляє підривачі для РСЗО.
Західні фірми часто користувались тим, що багато російських військових підприємств не потрапило під санкції. Наприклад, французька Radiall S.A постачала компоненти для «Роскосмоса», бо головний підрядник останнього «ИСС» був під американськими санкціями, але не під європейськими. Ця проблема актуальна і досі.
За даними НАЗК, Євросоюз не наклав обмеження на компанії «Росвертол» (вертольоти Мі-28Н), КБСМ та НВО «Новатор» (ракети «Калібр»). Водночас, США не вводять санкції проти НПО «Стрела» (радари), «Омсктрансмаш» (танк Т-80БВМ), «Мотовилихинские заводы» (артилерія) та «Северная верфь» (кораблі).
Помітні недоліки у санкціях проти російських підприємств мають також Японія, Австралія, Нова Зеландія, Канада та Велика Британія.
Раптове зростання активності оборонних заводів не тільки озброїть окупантів, але й може підтримати російську економіку під час падіння. Щоправда, тимчасово.
«Статистика в цьому випадку лукавить. З одного боку російська економіка дійсно створює нові робочі місця та ВВП в оборонному секторі. З іншого – гроші та працівників втрачають галузі, які могли б отримувати реальні прибутки. ВПК здебільшого витрачає бюджетні кошти, а не генерує нові. Під час Холодної війни високі воєнні витрати стали однією з причин гальмування розвитку СРСР та його розпаду», – зазначив Михайло Гончар.
Отже, санкції та війна виснажують російську економіку, але поки лише на довгій дистанції. Щоб завадити агресору вже зараз, в один з вирішальних моментів війни, потрібно сильніше вдарити по доходах та обрізати «руку допомоги» від «дружніх» до Росії країн та компаній, яких досі залишається немало навіть в ЄС та США.
Матеріал створений у рамках проєкту АНТС «Російські активи як джерело відновлення української економіки», що реалізується в співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).
