Питання визнання росії державою-терористом дуже часто обговорюють в експертних та політичних колах. На користь такого кроку часто наводять аргумент про відкриття нових можливостей щодо конфіскації заморожених російських активів та направлення на компенсацію збитків.
Водночас, хоча окремі можливості це і справді відкриває, однак їхня реалізація залишатиметься не найпростішим завданням.
І хоч найчастіше ці пропозиції лунають у контексті США, проте найбільш прикладний ефект визнання рф державою-терористом можна отримати в рамках Ради Європи.
Чому саме Рада Європи?
Рада Європи, після виходу росії з її складу, є чи не найбільшою міжнародною організацією, яка протидіє рф. Вона неодноразово підтримувала міжнародно-правові кроки та ініціативи України, а у травні 2023 року саме в рамках Ради Європи було укладено Договір про створення Реєстру збитків для України.
Очікується, що саме РЄ стане платформою для функціонування міжнародного компенсаційного механізму для України.
Однак потенціал організації значно більший, у тому числі – завдяки великій кількості міжнародних договорів, які укладені та функціонують в її рамках.
Одним із таких є підписана у травні 2005 року у Варшаві Конвенція про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму (Варшавська конвенція або CETS 198).
Одним із питань, які регламентує ця Конвенція, є протидія фінансуванню тероризму.
Її сторони – а ними є практично всі члени Ради Європи, в тому числі й Україна – зобов’язані вживати необхідних заходів для арешту та конфіскації майна, яке використовується або призначене для використання для фінансування тероризму, або доходи, одержані в результаті цього злочину.
На практиці це працює в такий спосіб, що якщо одна з держав-учасниць порушила кримінальну справу щодо тероризму, то вона може просити інші держави заблокувати або ж арештувати майно, яке використовується для його фінансування. А якщо ухвалено рішення про конфіскацію майна осіб, які вели терористичну діяльність, то держави-учасниці мають вжити заходів для виконання таких рішень у своїх державах.
Україна практично від самого початку повномасштабної російської агресії визнала рф державою-терористом і послідовно наполягає на такому трактуванні. В цьому випадку, якщо дії російського уряду в ході війни в Україні кваліфікувати як терористичні акти, то дії осіб, що фінансово підтримують російський режим, можна кваліфікувати як фінансування тероризму.
Хоча такий підхід і не може бути застосований до всіх дій, проте ті ж самі ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру, торговельні центри, мирні квартали міст, гуманітарні конвої, мінування Запорізької АЕС, знищення дамби Каховського ГЕС, метою яких є, по суті, тероризувати цивільне населення, з великим ступенем ймовірності потрапляють під визначення діянь, фінансування яких означає фінансування тероризму в розумінні Варшавської конвенції.
У такому випадку Конвенція 2005 року може стати інструментом накладення арешту та конфіскації активів осіб, що фінансують російський режим, зокрема представників військово-політичного керівництва та олігархів.
Але є кілька винятків
Разом з тим Конвенція 2005 року містить значну кількість винятків до обов’язку держави застосовувати конфіскацію активів осіб, причетних до фінансування тероризму. Так, згідно зі ст. 28 Конвенції, у співпраці може бути відмовлено, зокрема, якщо:
1) запитувані дії суперечили б основоположним принципам правової системи запитуваної Сторони;
2) виконання запиту може зашкодити суверенітету, безпеці, ordre public або іншим суттєвим інтересам запитуваної Сторони;
3) на думку запитуваної Сторони, важливість справи, якої стосується запит, не виправдовує здійснення запитуваних дій;
4) злочин, якого стосується запит, не вважався б злочином за законодавством запитуваної Сторони, якби його було вчинено в рамках її юрисдикції.
Найризикованішими для України є перші дві причини.
На першу – суперечність принципам захисту власності – ключові європейські держави фактично посилаються вже, апелюючи до неможливості конфіскації російських активів. А на другу – шкода національним інтересам – може посилатися та ж Угорщина, аргументуючи можливими контрзаходами з боку рф.
І головне, застосування механізму конфіскації активів згідно з Конвенцією 2005 року є можливим за умови, що й інші держави також кваліфікують дії рф як терористичні акти.
На жаль, станом на сьогодні росію визнали державою-терористом чи державою-спонсором тероризму не так вже й багато суб’єктів. Наразі декларації з цього приводу схвалені Парламентською асамблеєю Ради Європи, Європейським парламентом, парламентами Литви, Латвії, Естонії та Польщі, а також декларацію такого ж змісту прийняла Парламентська асамблея НАТО.
Важливо також розуміти, що конфіскація активів, на які поширюється дія Конвенції 2005 року, ще не означає їхнього повернення в Україну.
Згідно зі ст. 25 Конвенції, запитувана держава розпоряджається будь-якою конфіскованою власністю відповідно до свого внутрішнього законодавства, якщо сторони не дійдуть іншої згоди.
При цьому навіть досягнувши згоди щодо повернення таких коштів, запитувана сторона може залишати за собою частину майна та визначати шляхи його використання іншою стороною.
Що робити далі?
Цей механізм є лише одним із багатьох, яким може скористатися Україна для репатріації активів рф. Проте, як видно, він не є простим, доступним та універсальним.
В кожному конкретному випадку треба вести переговори з окремими державами та будувати домовленості з ними.
Також варто розуміти, що він може спростити роботу із конфіскації приватних російських активів, тоді як державні, в тому числі золотовалютні резерви Центробанку рф, продовжують бути захищеними суверенними імунітетами. І тут варто мати на увазі, що одні з найбільших розпорядників заморожених активів росіян – Бельгія, Велика Британія, Швейцарія – досі не ратифікували Конвенцію 2005 року, а отже, цей механізм не буде застосовний щодо них.
Проте в будь-якому разі отримання росією статусу держави-терориста може мати не лише морально-політичний ефект, а й реальні прикладні наслідки для компенсації Україні збитків за рахунок активів рф. Але це не станеться саме по собі, а потребує вже зараз більш кропіткої дипломатичної та політичної роботи України та країн-партнерів.
Дослідження проведене у межах проєкту АНТС “Російські активи як джерело відновлення української економіки”, що реалізується у співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED)
Автор: Маркіян Бем,
адвокат
