В управління Міністерства оборони передано управління активів компаній «Укрнафта», ПАТ «Укртатнафта», АТ «Мотор Січ», ПрАТ «АвтоКрАЗ» та ПрАТ «Запоріжтрансформатор». Це викликало неоднозначну реакцію серед громадськості. Та оцінюючи рішення влади щодо вилучення активів підприємств у бізнесу варто виходити з того, що в Україні триває війна.
У цьому переконаний керівник аналітичного напрямку Мережі захисту національних інтересів ANTS Ілля Несходовський.
«Зараз іде війна. Маємо враховувати, що ці підприємства повинні забезпечувати країну продукцією, яка вкрай необхідна для руху до перемоги на фронті і для нормальної роботи усіх систем у тилу. При тому що власники цих активів або співпрацювали з ворогом, або саботували державні замовлення, або ж причетні до фінансових зловживань та ухвалення невигідних країні рішень. З одного боку, я — послідовний противник будь-яких кроків, спрямованих на порушення права приватної власності. Але в цьому випадку вважаю таке рішення обґрунтованим», — каже Ілля Несходовський.
Водночас швидко налагодити безперебійну роботу усіх п’яти підприємств не вийде. Але треба намагатися це зробити.
«Приміром, АвтоКРАЗ за нинішніх умов може орієнтуватися не стільки на виробництво нових автомобілів, як на виготовлення комплектуючих та ремонт військової техніки цього виробника, випущеної у різні роки, якої багато у користуванні ЗСУ. При цьому державне замовлення через Міністерство оборони буде непоганою фінансовою підтримкою для цих підприємств та для їхніх колективів» — вважає експерт.
Важливо також, що в умовах війни та збереження загрози нових руйнувань оприлюднювати плани відновлення пошкоджених активів, на думку експертів, не варто.
«Вони розташовані в зоні високого ризику. Тому відновлення зараз можливе лише в обмежених обсягах. Для того, щоб виробляти продукцію без значних капіталовкладень. Але відновлювати можна. Зокрема, це стосується Кременчуцького НПЗ, альтернативи якому фактично немає. Переробляти нафту, яка видобувається в Україні, у промислових обсягах, а не в кустарний спосіб, може лише це підприємство», — нагадує економіст.
Аргументи ж деяких колег стосовно шкоди, нібито заподіяної інвестиційному клімату в Україні, Несходовський не сприймає. Адже і до війни Україна, за незначними винятками, не могла похвалитися суттєвими інвестиціями.
«Коли у нас взагалі були великі іноземні інвестиції? За всю історію незалежності фактично йшлося про реінвестування коштів, зароблених всередині країни. Коли олігархи виводили свої статки за кордон, а потім повертали в Україну, купуючи нові підприємства. І взагалі про який “сприятливий інвестиційний клімат” можна говорити під час війни?», – цікавиться економіст. Тим паче, що влада уже чітко запевнила: у майбутньому ці підприємства повернуть власникам або ж виплатять їм справедливі компенсації.
Хоча у питанні відшкодування вартості активів Несходовський має деякі застереження. Бо, на його думку, навіть з урахуванням того, що повернення активів їхнім довоєнним власникам чи виплати їм компенсацій передбачено законом, ми не застраховані від зловживань.
«Їх унеможливлення багато в чому залежатиме від методики оцінювання активів і нарахування компенсацій та від того, у який спосіб відбуватиметься можлива (лише при ухваленні додаткових рішень і винятково у правовому полі!) націоналізація цих чи інших активів. Нинішній де крок, пов’язаний лише із тимчасовим відчуженням та переданням підприємств в управління держави, зроблено відповідно до норм “законодавства воєнного часу”, — нагадує експерт. Тому він не поділяє песимізму деяких коментаторів стосовно того, що Україна начебто може загрузнути у величезному масиві судових позовів — зокрема, від міноритарних власників пакетів акцій згаданих підприємств. Суди цілком справедливо не братимуть відповідні заяви до розгляду.
Також Ілля Несходовський вважає малоймовірним, що після перемоги підприємства можуть або віддати «більш вигідним» новим власникам, або старим без компенсації ремонту й модернізації, що буде здійснено за бюджетні кошти.
«Є затверджена Кабміном методика, яка передбачає, що в разі повернення цих активів власникам, їм виставлять і рахунки за вкладені інвестиції. Певні ризики зловживань та прорахунків, звісно, є. Але якщо зробити все у відповідності до міжнародних правил бухгалтерського обліку та загальновизнаних методів оцінки, вкладені протягом війни у відновлення та модернізацію підприємств кошти мають бути компенсовані власниками або ж враховані при їхніх подальших розрахунках з державою», — каже економіст.
За матеріалами «Укрінформ»
