Вторгнення рф в Україну спричинило критичне навантаження на систему охорони здоров’я, що пов’язано не лише зі значними знищенням та руйнуваннями об’єктів закладів охорони здоров’я, але й підвищенням попиту громадян на різні види медичної допомоги та послуг, які не були пріоритетними до війни, а саме поранення, травми та захворювання, пов’язані з війною. І завдання нашого Проекту насамперед допомогти територіальним громадам знайти першочергові виклики в охороні здоров’я та знайти донорів, які б допомогли вирішити ці виклики.
Так, згідно з офіційними даними, на початок липня 2022 року повністю зруйновано 118 об’єктів, частково зруйновано (руйнування від 2% до 90%) 633 об’єктів закладів охорони здоров’я. Орієнтовна вартість збитків попередньо складає майже 35 млрд. грн. Згідно з інформацією отриманої з територіальних громад проектом зруйновано та пошкоджено закладів охорони здоров’я на територіях громад: Великописарівська громада від 10% до 80%, Краснопільська селищна рада – 40%, Новгород – Сіверська громада – 79%, Тростянецька -40%.
«Суттєво вплинула на навантаження на систему охорони здоров’я й міграція серед населення та медичних працівників. За різними даними
8-10 млн. українців стали переселенцями, при цьому закордон виїхали 2 273 медичних працівників, це – 0,5% від усієї кількості медичних працівників в країні. Окрім того, 1714 лікарів та 1095 медичних сестер змінили місце роботи через війну. 2 372 працівників центрів екстреної медичної допомоги перебувають на окупованих територіях. У зв’язку з неукомплектованістю закладів охорони здоров’я на деокупованих територіях, із столичних лікувальних закладів організовується набір медичних працівників на роботу вахтовим методом в деокупованих територіях, – розповідає експерт з у сфері охорони здоров’я Мережі захисту національних інтересів «АНТС» Ірина Чибісова. – Брак кадрової та організаційної спроможності системи охорони здоров’я надавати послуги з реабілітації та психічного здоров’я загострює ситуацію із забезпеченням потреби громадян у якісних і доступних послугах. В більшості громад відсутні реабілітаційні відділення або центри: Апостолівська, Білопільська, Великописарівська, Волицька, Городницька, Дрогобицька, Дубовиківська, Золочівська, Коростенська громади та інші».
Експерт наголошує, що відбудова української системи охорони здоров’я сприяла б поверненню фахівців медичних професій, які є фундаментом для реанімування країни від наслідків війни.
«Відновлення повинно бути спрямовано пріоритетно на трансформацію системи охорони здоров’я відповідно до потреб громадян та наявних державних ресурсів таким чином, щоб вона була спроможна не лише забезпечити надання громадянам якісної і своєчасної медичної допомоги, але й була готовою до реагування на надзвичайні ситуації у сфері охорони здоров’я різного характеру», – каже вона.
У довоєнний період видатки на охорону здоров’я в Україні зростали щороку, але не наблизилися до світових показників щодо частки ВВП.
«Так, загальні видатки на програму медичних гарантій (ПМГ) у 2021 році становили 2,4% ВВП. При цьому зберігалася висока частка витрат пацієнтів з «власної кишені» – 49% поточних витрат на ОЗ. До початку війни в Україні було заплановано витрати на охорону здоров’я – 5% від ВВП. Але війна внесла свої корективи і Національна служба здоров’я отримала тільки 2,2% від ВВП, при тому що в системі охорони здоров’я з’явилися нові виклики, пов’язані з війною. Нестача коштів у системі охорони здоров’я призвела до неможливості закінчення розпочатих капітальних ремонтів, до прикладу, у таких громадах, як Тростянецька, Дрогобицька, Золочинська, Коростенська, Овруцька та Підгородненська, – каже Ірина Чибісова. – Україна мала надлишкові потужності в госпітальному секторі з майже вдвічі більшою кількістю лікарень порівняно з країнами Європейського регіону ВООЗ (42 лікарні на 1 млн. населення). Водночас українські лікарні надавали допомогу нижчої інтенсивності: щонайменше 20% усіх стаціонарних випадків можна було лікувати амбулаторно. З початком медичної реформи зазнала суттєвих змін стаціонарна медична допомога закладів охорони здоров’я, визначена як вторинний рівень, зокрема ліжковий фонд. За результатами аналітичних даних щодо кількості пацієнтів, яким надавались послуги у стаціонарі, більшість лікарень в Україні значно скоротили ліжковий фонд, окремі навіть вимушені були взагалі ліквідувати стаціонар. І сьогодні в громадах треба обов’язково врахувати необхідність ліжкового фонду, перехід на амбулаторне лікування пацієнтів».
Повномасштабна трансформація системи охорони здоров’я розпочалася з прийняттям у 2017 році Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». У квітні 2018 року було створено єдиного національного замовника медичних послуг — Національну службу здоров’я України (НСЗУ). Паралельно розпочався процес автономізації закладів охорони здоров’я зі зміною принципів їх управління шляхом перетворення комунальних бюджетних установ у комунальні некомерційні підприємства. Це заклало фундамент покращенню прозорості та підзвітності, а отже – подоланню корупції у вигляді прихованих платежів з пацієнтів та нераціонального використання інвестиційних ресурсів та обігових коштів. Уже в липні 2018 року НСЗУ уклала перші договори з автономізованими надавачами первинної медичної допомоги на основі капітаційної ставки – законодавчо встановленого розміру плати за медичне обслуговування одного пацієнта. Люди отримали право вільного вибору лікаря. Державні та приватні надавачі ПМД отримали рівні можливості для надання послуг у рамках ПМГ укладання договорів з НСЗУ лікарні повинні мати обладнання, необхідні приміщення та умови для надання медичних послуг. Недооснащення закладів охорони здоров’я робить їх неконкурентно спроможними для виконання Програми медичних гарантій, згідно з ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» (із змінами). Це призводить до того що заклади охорони здоров’я не можуть заробити достатньої кількості коштів для свого забезпечення. Згідно з інформацією наданою громадами всі вони мають проблеми з недооснащенням. І все це пов’язане з недостатнім фінансуванням галузі в умовах війни.
«Один із механізмів оптимізації діяльності системи охорони здоров’я – це упорядкування маршруту пацієнта. Раніше пацієнти часто звертались до лікарів-спеціалістів та госпіталізувались необґрунтовано, минувши ланку первинної допомоги. Це збільшувало навантаження на вищі рівні медичної допомоги, перешкоджало розвитку первинної допомоги. Зараз в умовах реформування первинне звернення населення здійснюється винятково до лікарів первинної медико-санітарної допомоги та служби швидкої медичної допомоги. Критерії «доступність», «зручність» для громадян мають відображення у впровадженні електронної системи Helsi.me , в якій працюють лікарі. Безчерговий запис на візит до лікаря онлайн, у зручний час, не виходячи з дому, електронні направлення до фахових спеціалістів та інші види додаткових обстежень мають схвальні відгуки в населення. Впровадження електронної системи дає можливість пацієнтам швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям – правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта. Система замінила паперові медичні карти і довідки, лікарі виписують електронні рецепти, лікарняні, які не можливо підробити. Також завдяки електронної системи охорони здоров’я пацієнти можуть відслідковувати наявність у конкретних лікарнях безкоштовних ліків. Але на сьогодні ряд громад не мають електронної сситеми, або вона не працює. А якщо не працює Електронний документообіг в закладі, це не дає можливості у повній мірі виконувати ЗУ «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», оскільки відсутній електронний документообіг між різними рівнями надання медичної допомоги, не запроваджено електронне направлення, не можливо створення та надання електронного рецепту, неможлива реімбурсація лікарських засобів та інше. Це такі громади як Тростянецька, Апостольська, Великописарівська», – наголошує експерт.
Вона підкреслює, що з квітня 2019 року НСЗУ почала адмініструвати відшкодування вартості лікарських засобів (авт.: реімбурсація) за електронним рецептом. Станом на 18.02.2022 року реімбурсації (програма “Доступні ліки”) підлягають 444 лікарських засоби. І для цього теж потрібен електронний документообіг.
«Пандемія COVID-19 виявила слабкі сторони системи громадського здоров’я та реагування на надзвичайні ситуації, а в деяких випадках — відсутність національних, регіональних та місцевих планів і процедур готовності до надзвичайних ситуацій. При Міністерстві охорони здоров’я України було створено Центр громадського здоров’я, що відзначає початок трансформації системи громадського здоров’я в країні. Протягом останніх чотирьох років в Україні було здійснено низку масштабних заходів щодо цифровізації сфери охорони здоров’я. Запроваджено електронний рецепт, електронний лікарняний, електронний сертифікат вакцинації тощо. Слабка сторона охорони здоров’я – це те, що Програма медичних гарантій не в повній мірі відображає пакети пріоритетних послуг, які набувають першочергового значення в умовах війни та у післявоєнний період: лікування травм, опіків, реабілітація, послуги з психічного здоров’я та безперечно ПМД. Державні програми у сфері охорони здоров’я не враховують втрат системи охорони здоров’я, понесених збитків, необхідних змін пріоритетів у сфері охорони здоров’я», – каже експерт.
Ірина Чибісова назвала 9 необхідних кроків для реалізації відновлення сфери охорони здоров’я:
- Посилення політик та інститутів національної системи охорони здоров’я для керівництва процесом відновлення.
- Забезпечення фінансової стабільності системи охорони здоров’я шляхом вирішення цієї проблеми різними шляхами: заохочення донорів, збільшення загального обсягу державних видатків на охорону здоров’я, пріоритизації охорони здоров’я у загальних бюджетних видатках, консолідації об’єднання коштів на індивідуальні медичні послуги на національному рівні під НСЗУ та поступового підвищення її потенціалу як єдиного стратегічного закупівельника медичних послуг, запровадження гнучких та орієнтованих на результат методів фінансування у сфері охорони здоров’я, розширення програми медичних гарантій, розвитку ринку добровільного медичного страхування таким чином, щоб воно доповнювало державне фінансування та не поглиблювало нерівність за рахунок податкових субсидій.
- Відновлення та трансформація мережі закладів охорони здоров’я.
- Посилення медичних послуг для задоволення особливих потреб людей (включаючи ВПО, ветеранів війни), викликаних війною.
- Зміцнення та посилення кадрових ресурсів системи охорони здоров’я.
- Посилення системи громадського здоров’я та готовності до надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я.
- Розвиток електронної охорони здоров’я та посилення кібербезпеки.
- Посилення системи управління якістю.
- Відновлення фармацевтичного сектора, покращення доступу та належне використання ліків.
Матеріал підготовлений у рамках проекту «Зміцнення громад заради перемоги та відродження України» «Зміцнення громадської довіри» USAID/UCBI III.
Даний проект “Зміцнення громад заради перемоги та відродження України” “Зміцнення громадської довіри”USAID/UCBI III виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
