Конфіскація активів російських осіб українською державою є важливим і необхідним кроком для забезпечення справедливої майнової відповідальності осіб, які підтримують російську воєнну агресію на території України. Загалом Вищим антикорупційним судом з моменту набуття чинності Закону України від 12 травня 2022 року №2257-IX ухвалено близько 20 рішень про конфіскацію активів.
Проте в процесі такої конфіскації, який є унікальним, виникає низка факторів, що потребують уваги, щоб уникнути можливості оскарження чи реституції активів, а також забезпечити те, що Україна не понесе додаткових зобов’язань щодо компенсацій росіянам або третім особам, які є співвласниками цього майна.
Одним зі складних аспектів є конфіскація корпоративних прав у юридичних осіб, які структуровані в іноземних юрисдикціях — Кіпрі, Великій Британія, Об’єднаних Арабських Еміратах та ін. Зокрема, проблемою є випадки, коли частки у цих юридичних особах належать як підсанкційним, так і непідсанкційним особам.
Так, у справі щодо стягнення активів Михайла Шелкова корпоративні права на ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» належали кіпрській компанії «Лімпієза Лімітед», власниками якої через підконтрольні компанії були Михайло Шелков (75%) та непідсанкційна громадянка України (25%). У цьому випадку, згідно з рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, стягнуто в дохід держави 100% частки в статутному капіталі українських товариств, які належать компанії «Лімпієза Лімітед». Отже, окрім активів, належних підсанкційній особі — Михайлу Шелкову, було стягнуто активи, що належали громадянці України, яка є непідсанкційною особою.
У таких випадках, як показує практика Європейського суду з прав людини, це може трактуватися як грубе порушення права власності, на користь чого може свідчити навіть факт звернення власника до суду за захистом своїх прав. Наприклад, такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Іст-Вест Альянс Лімітед» проти України» (East/West Alliance Limited v. Ukraine), де було зазначено, що необхідність ініціювати судове провадження для повернення законно належного майна є свідченням порушення прав за ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Варто зазначити, що практика ВАКС у цьому питанні не є однозначною. Наприклад, у справі №991/1914/23, що стосувалася активів Ротенбергів, підсанкційні особи володіли більшою частиною акцій українського підприємства, що володіло торговельним центром Ocean Plaza. Третина акцій у цьому підприємстві належала громадянину України, який не підпадав під санкції. Згідно з національним законодавством та попередньою практикою Апеляційної палати у справі про конфіскацію активів Михайла Шелкова, ВАКС мав можливість стягнути до державного бюджету 100% корпоративних прав підприємства.
Проте в подальшому Мін’юст звернувся до суду з позовом про стягнення на користь держави лише акцій Ротенбергів, тоді як арешт акцій українського власника було знято. Але це стало можливим лише тому, що власність була структурована на рівні українського підприємства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Якби власність була структурована через іноземну компанію, ймовірно, розвиток подій був би подібний до справи Михайла Шелкова.
Іншим важливим аспектом є врахування прав заставодержателів.
Наприклад, у справі щодо стягнення активів Олега Дерипаски розглядалося питання про конфіскацію акцій ПрАТ «Хустський кар’єр» та ПрАТ «Жежелівський кар’єр» на користь держави. Згідно з українським законодавством, коли майно перебуває у заставі, заставодержатель зберігає свої права. Також, якщо держава вилучає заставне майно або майнові права, вона зобов’язана компенсувати збитки заставодержателю. Захист прав заставодержателя може бути окремим предметом судового провадження, що пов’язане з ризиком для держави і платників податків.
Ці справи є лише прикладами ігнорування прав третіх осіб під час процесу конфіскації російських активів в Україні. Такі ситуації створюють ризик для держави і платників податків, які необхідно враховувати. Усунення проблем і ризиків, пов’язаних з конфіскацією російських активів, вимагає ретельного дотримання законодавства, об’єктивного розгляду справ та ефективного врегулювання ситуацій, що виникають під час конфіскації. Для досягнення цих цілей необхідно забезпечити прозорість, справедливість і додержання принципів правової держави в процесі конфіскації активів.
З метою запобігання можливих проблем і забезпечення ефективності процесу конфіскації російських активів важливо використовувати чіткі норми і процедури, а також забезпечити професійний підхід до розгляду справ. Судові органи та відповідні державні інституції повинні мати достатні ресурси та компетентність для ефективного вирішення таких справ.
Важливо, щоб практика Вищого антикорупційного суду та Міністерства юстиції України у процесі конфіскації російських активів була заснована на чітких нормах і забезпечувала захист прав усіх заінтересованих сторін. Потрібно ретельно аналізувати всі фактори, що можуть вплинути на законність та ефективність конфіскації, зокрема, враховувати права заставодержателів та інших третіх осіб, які можуть мати правові вимоги до активів, які підлягають конфіскації.
Україна повинна прагнути до встановлення системи, що гарантує правову захищеність усіх заінтересованих сторін, зокрема заставодержателів та непідсанкційних власників активів. Тільки за умови дотримання принципів правової держави та справедливості можна забезпечити успішну конфіскацію російських активів для відновлення економіки України та відшкодування збитків потерпілим.
Дослідження проведено у межах проєкту АНТС «Російські активи як джерело відновлення української економіки», що реалізується у співпраці з Національним демократичним інститутом (НДІ) за фінансової підтримки Національного фонду підтримки демократії (NED).
Джерело: Юридична газета
Автор: Маркіян Бем,
