Громадянське суспільство в Україні історично є ключовим рушієм та голосом змін. В моменти турбулентностей та потрясінь українці гуртувались та обʼєднувались, на здивування власних політиків та міжнародних партнерів. Саме це і сталось 24 лютого – “українці згадали, що вони є українцями”. Майже два роки важкої та виснажливої російської війни проти України роблять своє. То ж чи залишаємось ми такими ж згуртованими? І що зараз робить громадянське суспільство?
Розповідаємо про громадську організацію АНТС, яка більше чотирьох років займається захистом національних інтересів України.
“Європі – так!”
Історичний курс України до Європейського Союзу — один із наскрізних напрямків діяльності АНТС. Війна насправді показала, що Україна є надійним і відважним союзником Європи.
У цьому контексті рішення Європейського Союзу про відкриття переговорів про вступ України є важливим кроком на шляху до її інтеграції до ЄС. Це рішення — чіткий сигнал підтримки України від її європейських партнерів і допоможе зміцнити українські позиції в боротьбі з російською агресією.
Роль молоді в цьому процесі є особливо важливою. Молодь відіграє ключову роль в процесах інтеграції в європейський простір, відбудові та розвитку України. Саме молоді люди є найбільш мотивованими та інноваційними і мають найбільшу перспективу для успіху в сучасному світі.
Однією з цілей освітніх продуктів організації є прагнення, щоб молодь була представлена на всіх рівнях управління, в громадянському секторі, інституціях, у тому числі й на державній службі. Збільшення кількості молодих осіб на державній службі допоможе Україні стати більш інклюзивною та демократичною країною.
“Неможливо щось досягнути законодавчими, виконавчими діями, реформами – лише в комплексі можливо щось змінити і в першу чергу це мають бути зміни у свідомості, у підході до роботи – трохи пафосно, але це має боліти, а фаховість людей має бути критерієм номер 1,” – говорить Богдан Веселовський, керівник експертної групи з євроінтеграції та координації політик директорату стратегічного планування та європейської інтеграції Міністерства юстицій України.
Підтримка молодих та перспективних регіональних лідерів
Підтримка регіонів та розвиток мережі – ще один із ключових тем, що є в центрі уваги АНТС. Підтримка молодих регіональних лідерів є інвестицією в майбутнє країни, наголошує голова організації та співзасновниця Міжнародного центру української перемоги Ганна Гопко.
Яка допомога потрібна молодим стартаперам, які хочуть реалізовувати нові проєкти та масштабувати їх? Консультації та менторство молодим лідерам, що допоможе розвинути свої навички і досвід. Створення платформ для обміну ідеями та досвідом між молодими регіональними лідерами. І, звичайно, стоїть питання надання фінансової підтримки для реалізації проєктів молодих лідерів.
Один з проектів, що підтримує такі ініціативи HALLI 2.0 – Hackathon for Leadership in Local Innovations – всеукраїнський інкубатор для виявлення, підтримки та впровадження інновацій на місцевому рівні.
Місія проєкту: виявити нових лідерів громадянського суспільства та об’єднати їх у мережу змінотворців. Таким чином команда АНТС допомагає місцевим лідерам втілити соціальні інновації в своїх громадах.
12 грудня в Києві відбувся фінал Хакатону HALLI 2.0. За головні призи змагалися 15 команд-фіналістів з Полтавської, Донецької, Вінницької, Харківської, Рівненської, Сумської, Черкаської, Дніпропетровської, Запорізької, Волинської областей.
Вони стали кращими з 60 команд – учасниць ідеатонів та отримали міні-гранти на доопрацювання своїх ідей перед фіналом. Всього на участь у цьогорічному хакатоні було подано 228 заявок. Команди представляли проєкти в галузі освіти, підтримки ВПО, екології, енергетики, цифровізації та туризму.
Переможцями проєкту стали команди: “МАРА” з проєктом MARA: провідник у досвіді проживання втрати, “Бібліохаб2 з проєктом Сучасний простір нових можливостей, “Сила Поділля” з проєктом Сила Поділля.
Наступним етапом проєкту є підтримка команд – фіналістів. Вона триватиме до березня 2024 року.
Про втілення проєкту та важливість таких ініціатив ділиться менеджерка Наталя Тішкова
В чому цінність підтримувати такі регіональні ініціативи, проекти, безпосередньо через проект HALLI та інші?
Зміни не відбуваються самі собою, треба створювати для їх впровадження умови, а вже потім залучати ресурси. Можна довго аналізувати ситуацію в регіонах, а потім написати для них певні рекомендації,, а можна прийти в регіони і запропонувати їм втілити їх ідеї, запропонувати інструментарій та механізми пошуку та залучення ресурсів, навчити брати відповідальність на себе.
Говорячи про HALLI – ми створюємо унікальне середовище змінотворців, підтримуючі та мотивуючі, для того щоб вони сміливо робили перші кроки для впровадження змін в свої громади.
Це не просто проєкт, це територія довіри та віри, цінностей та переконань, фаховості та експертизи, небайдужості та емпатії, розуміння та підтримки.
Знаєте, дорослі такі дивні істоти, що їм соромно просити про допомогу. Не на часі – завжди думаємо ми. В тому є як і сила так і слабкість розвитку громадянського суспільства в наші дні. В HALLI не потрібно просити – ми вже є, ми готові співпрацювати тут і зараз, єднаючи знання та зусилля! А ще – ми намагаємося навчити проговорювати свої проблеми на загал, шукати партнерів, доносити свої потреби своїй цільовій аудиторії. Виявляється, що багатьом просто необхідно дозвіл, віра та благословення на те, щоб почати діяти тут і зараз.
На вашу думку, який внесок в розвиток громадянського суспільства, змінототворення взагалі вносять такі молоді та перспективні люди?
Перша відповідь, яку отримують учасники таких проєктів – “Для чого я це роблю”. Коли ти на початку проєктної діяльності це — надважливо, бачити швидкі результати такої взаємодії, щоб мати можливість будувати складні стратегії для майбутнього!
Друга відповідь — залученість ресурсів. Я особисто зробила висновок, що всі ті проєкти, з якими нам пощастило взаємодіяти впроваджують надвідповідальні люди, для яких досвід витрати фінансів, які отримали зовні, стає зміноутворюючою складовою. Простіше діставати з кишені свої зароблені гроші, якщо вони є, інша історія отримати зовнішні ресурси, справедливо їх розподілити, реалізуючи проєкт! Звісно це про визнання, довіру, набування виконавцями – певного статусу! Але ж щоб творити зміни треба не тільки відчувати зміни, але й самим ставати цими змінами. А останнє це й про набуття лідерського досвіду, розкриття потенціалу, підсилення експертності, фаховості, мережування для обміну досвідом, про коло однодумців, де твої ідеї покращують та примножують, де можна бути сміливим, ініціюючи проєкти, бо знайдуться ті, хто тебе підтримає!
Саме такі учасники та учасниці мають найбільший успіх та позитивні наслідки від участі в подібних проєктах. Вони вже ніколи не будуть такими, як раніше. Вони зростають над собою, повертаючись до будених задач, захоплюють своє оточення, мотивуючи так само робити зміни. Вони формують вже свої кола дієвців від локальних до глобальних. А нам це зараз вкрай необхідно. Не просто брати відповідальність за себе, але й мотивувати інших брати відповідальність.
Що ж зараз має вплив на внутрішню ситуацію в країні?
У моїй бульбашці внутрішній порядок денний виглядає як нескінченний потік залатування пробоїн. Ми старанно намагаємося втримати наш корабель на плаву. Якимось дивним чином без особливого додаткового регулювання зовні громадянське суспільство розподілимо свої обов’язки та намагаються робити те що мусять, там де вони зараз.
Інколи виходить краще, інколи гірше.
Це складно проживати етап великих змін, ще складніше творити їх тут і зараз. Україна створює прецедент для всього світу як жити, працювати, вистоювати під час інформаційної, технологічної війни з таким потужним ворогом. Ми не знаємо, де буде пробоїна в наступну мить, і я не говорю виключно про дії країни агресора, але ми точно відчуваємо свою готовність відновити свій корабель. Ми на етапі створення найпотужнішого руху громадянського суспільства, бо тепер ми не просто знаємо теорію, ми відточуємо практику, і так, на жаль (бо шлях наш дуже важкий) історії про становлення нашої демократії буде дедалі частіше з’являтися в книжках по всьому світу!
Але в тому і є найбільша наша відповідальність: як би не намагалися сховатися за колективними вчинками, та індивідуальні ініціативи, дії та рішення мають неабияке значення! В період творення історії – не сховатися, бо вона стосується кожного та кожну, а тому – час діяти “ЗАРАЗ”!
Найважливіше: війна = наша реальність, про яку не можна дозволити забути
Війна – це не просто поєднання звуків вибухів, людського плачу та скреготу металу. Мільйони українців були змушені залишити свої домівки, і багато хто з них ніколи не зможе туди повернутися. Війна також забрала життя тисяч людей, як військових, так і цивільних.
На форумі 12 грудня зібрались представники місцевого самоврядування, інноватори, візіонери з єдиною метою – обʼєднати зусилля.
“Ваш особистий досвід той, що ви понесете туди потім, це той, що ви повинні знати кожен – пораненого, ви повинні турбуватися про них в лікарні, ви повинні турбуватися про якусь вдову, яка лишилася без чоловіка, це ваш особистий досвід. Без цього досвіду ви не українці, – звернулась до молоді Оксана Корчинська, українська громадська діячка, волонтерка, – Ви наше продовження, все що ми робимо на фронті заради Вас”.
“Позиція українського громадянського суспільства щодо війни має бути твердою та непохитною. Вона має чітко засуджувати російську агресію та підтримувати українську державу та її Збройні Сили. Українське громадянське суспільство має також активно працювати над підтримкою постраждалих від війни. Воно може робити це, надаючи гуманітарну допомогу, волонтерську роботу та інші види допомоги,” – пояснює про позицію ГО “АНТС” виконавчий директор Василь Сегін.
Громадянське суспільство є важливою силою, яка може сприяти розвитку демократичного суспільства та захисту прав людини. Воно має активно працювати над впливом на процеси всередині та зовні держави.
“Війна – це можливості відкриття, навіть, якщо весь світ буде проти нас, це не означає, що ми здамося. Бо ми пам’ятаємо, що таке тюрми, Сибір, в радянські часи, ми пам’ятаємо і знаємо, що відбувається на окупованих територіях, що було в окупованих Херсоні та Бучі. Тому ми приречені на перемогу. Час України настав,” – каже Ганна Гопко.
