Коли йдеться про культурну спадщину, ми говоримо не лише про церкви, архіви чи музеї. Ми говоримо про те, що формує нас як спільноту, як націю, як частину світової культури. І болгарська культурна спадщина в Україні є важливим елементом цієї картини. Однак зараз ми ризикуємо втратити не лише фізичні об’єкти, а й те, що вони символізують.
Болгарська громада в Україні є найбільшою у світі — понад 200 тисяч людей. Болгарські церкви, архіви, традиції — це все жива історія, яка розповідає про нас. Але сьогодні ця історія перебуває під загрозою.
Російська агресія руйнує те, що робить нас унікальними. Але не менш небезпечною є ідеологічна війна, яка намагається стерти історичні зв’язки між українцями та болгарами, створюючи уявні конфлікти там, де їх ніколи не було.
Чому Болгарія для нас важлива
Болгарія — член Європейського Союзу і НАТО, важливий голос у міжнародній політиці, особливо в контексті підтримки України. Країна вже допомагає нам гуманітарно, засуджує російську агресію і підтримує наш євроінтеграційний курс. Але ми можемо зробити більше.
Нещодавно в Софії відбулася панельна дискусія «Болгарська культурна спадщина в Україні: загрози і шляхи збереження». Її організувала Мережа захисту національних інтересів «АНТС» у партнерстві з кінофестивалем «ОКО». У дискусії взяли участь експерти з обох країн, які обговорювали, як спільно зберегти болгарську культурну спадщину в Україні. Однією з головних тем стала диджиталізація — створення цифрових копій об’єктів культури, що дозволяє зберегти пам’ять навіть у часи війни. Такі зустрічі допомагають подивитися один на одного іншими очима та зрозуміти, що ми дуже близькі і нам є що захищати.
Культура сьогодні — спосіб заявити про себе у світі, захистити національні інтереси. Україна і Болгарія можуть стати партнерами у цьому процесі. Спільні ініціативи, освітні програми, культурні обміни — усе це будує мости, які з’єднують наші країни.
Ми маємо розвивати культурну дипломатію не лише як засіб боротьби з російською пропагандою, а як платформу для зміцнення дружби.
Ми часто сприймаємо культуру як щось само собою зрозуміле. Але в цьому і є найбільша помилка. Болгарська культурна спадщина — це не «чужа історія» в нашій країні. Це частина нашої багатонаціональної ідентичності, яка робить Україну унікальною. Нам треба говорити про це більше: у школах, на публічних заходах, у медіа.
Залучення молоді до проєктів, які популяризують спільну історію — це один із найефективніших шляхів. Коли діти й студенти починають усвідомлювати, що в історії України є місце для болгарської громади, вони отримують інше бачення своєї країни. Бачення, в якому немає поділу на «своє» і «чуже».
Ми живемо у час, коли культура теж стає мішенню. Болгарські церкви, архіви, школи, які десятиліттями зберігали пам’ять про громаду, сьогодні перебувають під загрозою знищення. Але ми маємо зрозуміти: захищаючи культуру, ми захищаємо себе.
Ця авторська колонка стала можливою завдяки Програмі сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст цієї авторської колонки є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди USAID або уряду США
Автори:
Люсьєна Шум, експертка з питань культури Мережі «АНТС»
Світлана Єднак, комунікаційна менеджерка Мережі «АНТС»
